На дорозі Великого посту наші очі особливо споглядають на хрест, зокрема нині, в Хрестопоклонну неділю. Ісус каже – йди за мною, не сам, а за мною! Ця дорога вже протоптана, бо провадить до Воскресіння. Хто обминає хрест, той не може осягнути Воскресіння, бо це єдина пасхальна таємниця. На цьому наголосив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященний Володимир під час проповіді в Архикатедральному соборі св. Юра у Хрестопоклінну неділю.
«Чуємо сьогодні слова Євангеліє: «Коли хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме на себе свій хрест і йде за мною» – Ісус завжди залишає людині вільний вибір», – зазначив Архиєрей і пояснив, що свобода – це великий дар, який людина отримала від Бога. Тому Бог шанує свободу людини. Ісус плаче над Єрусалимом, Бог плаче над людиною, навіть допускає існування пекла, щоб не забрати людині свободи вибору.
За словами проповідника, Бог хоче, щоб ми йшли за Ним переконливо, а не з обов’язку чи примусу. З іншої сторони, ми Бога дуже потребуємо на нашій дорозі, що ж нам робити без Нього! Якщо хтось каже, що не має часу для Бога, то значить, така людина радше не любить Його. Бо якщо ми когось любимо, то про цю особу пам’ятаємо, знаходимо час (як у випадку двох закоханих людей). Якщо б хтось сказав, що втомився від Бога, від побожного життя, то така людина ще не зустріла Бога в своєму житті. Можна бути близько Бога і не зустріти Його, можна багато знати про Бога, але не знати Його, можна багато говорити про Бога, але це не означає – говорити з Ним.
«Бути учнем чи ученицею Ісуса – означає передусім цього хотіти. Але тут треба виконати щонайменше дві умови: зректися себе і взяти свій хрест. Ми думаємо собі, а якби це залишити свій хрест, не брати, не нести його з собою. Так не вийде, бо християнство не є легкою прогулянкою. Ісус не каже нам нести Його хрест, як це робив Симон з Киринеї. Маємо брати свій хрест. Він не каже брати хрест і кудись його нести, якось виживати, а йти за Ним», – підкреслив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії.
Звичайно, – каже владика Володимир, – що нелегко є терпіти. Напевно ніхто терпіння свідомо не шукає, але воно приходить. Воно може пригнічувати або виховувати, гартувати. В посланні апостола Якова є запевнення про це, що Бог не дає людині важчого хреста, ніж вона може нести. Це підбадьорює на стежині страждань. Ісус терпів за нас з великої любові і саме Його хрест є свідком цього. А яка наша відповідь? Чи я своїм життям не заставляю Його постійно за мене вмирати. Мати в болях народжує дитину, але цього дитині ніколи не дорікає, а радіє новим життям. І їй прикро, коли це життя на певному етапі в небезпеці, але вона не може піти проти вибору дитини.
«Відректися себе – означає виконувати Божу волю, навіть якщо вона вважається на перший погляд невигідною; зненавидіти ці ідеали, які нам заважають бути собою; позбутися гріхів через віру у Боже прощення. Прийняти Боже прощення не завжди є легко, коли ми зранені, а ще важче простити іншим чи навіть собі», – додав він.
Зрештою, наголошує проповідник, – простити і забути – це є різні речі. Бо лишаються рани, які ще потребують зцілення, нагадують прикрі моменти. В людині є щось таке, що тягне до гріха і зла. Нам може бути тяжко повірити, що Бог може стерти найважчу провину, запропонувати новий напрямок в житті. Ми можемо Бога переконувати, що наше життя таке безнадійне, і що навіть Він не має шансу його змінити. Ми тим самим хочемо Бога запхати в наші обмежені людські шаблони. Якщо ми не приймаємо Божого прощення чи сумніваємося в ньому, то ми не дозволяємо Богові бути Богом.
«Чому є так багато терпіння світі – це питання напевно часто з’являється на наших устах. Чи Бог покинув світ? Чому людина лишається заблуканою, грішною?», – запитує єпископ-помічник Львівської Архиєпархії і відповідає: «Суспільство хоче обминути хрест, терпіння. Але жодна система ще не змогла придумати щось проти терпіння і смерті, цього не вдасться зробити і людині 21 століття. Хоча сьогодні не бракує релігійних течій, які мають рецепти на це, щоб раз і назавжди покінчити з хрестом. В одному молодіжному центрі я зустрів такий напис: Хто шукає Христа без хреста, той знайде хрест без Ісуса!»
«Однією з тих, хто пішов хресною дорогою і осягнула Воскресіння, є Пресвята Богородиця. ЇЇ хресна дорога розпочалася вже в момент Благовіщення, хоч теж мала сумніви, побоювання. Але вона сказала Богові через Ангела-посланця своє «так» і ніколи не змінила свого рішення. Нехай вона буде для нас прикладом і заступницею!», – додав Протосинкел Львівської Архиєпархії.
