«Все життя працюєш щоб люди ходили до церкви, пізнали Бога…..своїм прикладом життя, більше нічим»
Часті пошуки відповідей про сенс страждання Христа в сучасній Україні, можуть привести вас до храму Воздвиження Чесного Хреста у м. Львові. На перший погляд, здається, ніби нічого особливо, гарний невеличкий храм, але вже оповитий особливою атмосферою згуртованості. Давши собі трохи часу, ви можете зауважити речі, до яких докладається людська рука небайдужих парафіян і працьовитих священників: чистота і охайність, свіжі квіти, витончено різьблений дерев’яний іконостас, з двору ще долинають звуки ремонтних робіт на церковному подвір’ї. Вже зовсім скоро і церква наповниться людьми в день храмового свята Воздвиження Чесного Хреста. З цієї нагоди з’являється можливість поспілкуватися з адміністратором парафії – о. Михайлом Сарабахою і поставити йому декілька запитань
Скажіть будь ласка, що саме означає свято Воздвиження Чесного Хреста? Що Бог в цей день хоче сказати чи нагадати людям?
Хрест не є символом насильства чи вбивства. Св. апостол Павло в ньому бачить мудрість та Божу любов до людини. Це є жертовник, де Бог себе приніс за наші гріхи і саме це є найбільшим виявом любові. Як ми читаємо в апостолі на зіслання святого Духа «Хрест то є глупота для тих, хто погибає, а для нас, що спасаємось то є сила Божа». В Старому Завіті можна знайти багато прообразів хреста, який спасає. Наприклад: в дорозі з Єгипту коли люди дивились на хрест, то зцілялись від укусів змій. Нам, християнам потрібно розуміти значення хреста і пам’ятати, що ліки від фізичних недуг ще можна знайти, а від духовних укусів куди важче.
Насправді кожен хрест на куполах наших церков є символом не тільки страждань а й перемоги. В той же час, хрест, який ми носимо щоденно на своїх грудях є символом нашої посвяти Богові.
Чому свято Воздвиження Чесного Хреста стало вашим храмовим святом? Як саме ви обирали назву для парафії?
Хочеться бути особливими, адже звісно є багато різних парафій, але з такою назвою і в честь такого свята тільки наша. Це свято є дуже цікавим і неповторним своїм обрядом – Воздвиженням Чесного Хреста. Дуже гарною подією для нашої парафії в ці дні є приїзд владики. Служиться святкова вечірня напередодні і в день – архиєрейська літургія. Владика своїми руками «возносить хрест» як пригадування історії церкви. Це має глибокий таїнственний і одкровенний знак.
Подібно тому, як хрест займає головне місце в історії спасіння так і храмове свято є пригадуванням для нас, що Ісус помер не тільки за ввесь світ, але зокрема, за кожного з нас. І якби в цілому світі була б тільки одна людина, Ісус помер би і за неї.
Як ваша парафія святкує це свято, адже в цей день є строгий піст. Чи є якісь особливі заходи?
Цього року молодіжна спільнота нашої парафії планує робити благодійний ярмарок в підтримку ЗСУ після архиєрейської літургії. Звісно, це свято є особливе своїм обрядом: люди приступають і вклоняються до святого хреста. В цей день хрест є символом страждань Христа, пригадуємо Його жертву, перечитуються Страсті Господні, акцентується увага на Ісусі, котрий страждає і вмирає на хресті. Хрест є символом спасіння.
Як радіти і святкувати в цей день?
А що таке радість? Це дар святого Духа. Радість – це ділитися собою.
Звісно після урочистої частини святкування ми маємо трапезу. Але основна її ціль то зовсім не насититись фізично.
Слова отця ще раз підкреслюють, що християни – це люди РАДОСТІ. Не даремно в Біблії близько 365 разів згадується слово «Радійте». Це є заклик для нас, у всьому помічати цю Божу радість і Божу присутність, адже ми дивимось на хрест, як на символ Христового воскресіння і Його перемоги.
Що робить вашу парафію особливою? Чим вона відрізняється від інших?
Так як і кожна людина є особливою, так і кожна парафія – особлива своїми небайдужими людьми, котрі люблять свою церкву і це видно з того як церква виглядає. Те, що людина відчуває в серці, вона проявляє назовні. Наскільки парафія активна настільки жива церква. Священник один без парафії нічого не зможе зробити. Можна мати відповідні знання, але одному точно забракне сили. То можна порівняти з чоловіком, який хоче самотужки потягнути локомотив. Саме тому найбільшою цінністю звісно є люди, які свідчать і допомагають, а Бог це провадить.
Отже, ця парафія вирізняється своєю особливою згуртованістю і командним духом. В молитві, праці, спільних зустрічах шукають можливості служіння Богу і людям в сучасному світі.
Яким чином ви контактуєте з парафіянами, священниками співслужителями? Як знаходите підхід?
Найкращою нагодою для звернення до парафіян звісно ж є недільний день – найкращий час і можливість поспілкуватися з людьми.
На нашій парафії є 4 священники, 2 дяки, чудовий хор, близько 5 паламарів і кожен з нас є різним, але всіх нас об’єднує і будує любов. Людей потрібно любити і прощати. Бо кому багато прощено той багато любить, як згадується в притчі про боржників. Говорю собі і священникам, що наша любов то є найбільше що будує людину і найкращий спосіб це виявити то є звісно приклад нашого життя.
Присутнє відчуття, що двері цієї церкви є відкритими для людей 7 днів на тиждень і найбільшою цінністю є велика і любляча спільнота небайдужих людей.
Коли була заснована ваша парафія ? Як проходило зростання і трансформація?
12 Грудня 2010 року відбулося закладання наріжного каменю і перша літургія. Будівництво храму тривало 6 років, закінчилось в 2016р. Але і зараз на території церковного подвір’я тривають ремонтні роботи. Звісно, були різні періоди. Згадується час, коли мав ставитись іконостас, але коштів катастрофічно бракувало. Але я добре собі запам’ятав слова знайомого лідера протестантської спільноти про те, що справжній керівник і лідер ніколи не має показати людям, що він не знає виходу з ситуації, навіть якщо він дійсно його не знає. І я сказав до парафіян «Послухайте, та все буде добре, ми то все зробимо за 1,5 роки». І так і сталося.
І у вас зовсім не було сумніву коли ви про це говорили?
Як казав Господь до Лота в Содомі та Гоморі: «Іди та не озирайся» В духовному житті немає благословінь позаду, вони є тільки попереду. Саме в цьому і проявляється безумовна довіра до Бога.
Розмова з отцем допомагає нам полюбити і зрозуміти ціну страждань Христа, і також пригадати, що підняття хреста є спомином страстей, сумних подій, але Христос воскрес. Це для нас, християн, є джерелом радості і надії. Особливо зараз, в часі війни, пам’ятаємо, коли Христос воскрес і переміг, то переможе і воскресне Україна.
Пояснення кондака свята
«Вознісся ти на хрест волею своєю». Ісус Христос є безгрішний і святий, тому жертва Його є особлива. Це не кара за гріх, Він терпить за наші гріхи і приніс ту жертву щоб ми жили. Щоб ми не терпіли, Він терпить за нас. Це було Його добровільне бажання – вийти на хрест, виконати волю Отця і віддати своє життя.
«Новому людові твоєму що твоє ім’я носить». Декілька неділь тому в церкві ми читали притчу про виноградарів, людей, котрим був даний виноградик в користування. Сьогодні ми є тими виноградарями і нас Бог покликав в тому винограднику, яким є церква, для того щоб ми приносили добрі плоди живої віри тим, хто ще не пізнали живого воскреслого Бога, щоб люди, дивлячись на наше життя теж захотіли стати християнами. Саме в тому є наша вибраність. Як згадується: «Будьте святі як і я святий, будьте досконалі як Отець наш Небесний досконалий».
Що Бог вміє, що нам так важко дається?
– Любити
– Так, Він є добрим і для праведних і для грішних. Сьогодні сонце світить чи дощ падає для всіх. Тому ми є новий народ, Новий Ізраїль, який Бог заснував своєю кров’ю, нове створіння в Христі через таїнство хрещення. Ми носимо Його ім’я, ми називаємо себе християнами, є спадкоємцями всіх благословінь, обітниць, що мають сповнитись в Христі Ісусі. Ми носимо це в собі і всі ці благословення на нас сходять: вічне життя, спасіння, щастя, яке тільки Бог може дати.
«Благовірний народ»….Тут також йдеться про радість. Про ту радість, коли людина є свідома того, що вона є люблена Богом. Апостол Павло про царство Боже говорить такими словами: «Мир, справедливість і радість у святому Духові». В тому є щастя людини: коли вона відчуває Божу любов, розуміє що вже ніколи не є самотня.
«Перемогу над супротивників даруй» – просіть мир а не меч. Пригадуємо собі історію, коли Ісус одного разу йшов з учнями і зайшов село, де їх не прийняли, Петро почав обурюватися, а Ісус його запитав: «Петре, ти забув чийого ти духа?». Нам особливо зараз, в час війни, важливо не забувати чийого ми є духа. Наша зброя любов і мир, а це змінює не просто обставини життя, це змінює людей!
Підготувала Будник Людмила в межах проєкту Пресслужби Львівської Архиєпархії «Головні свята та їх храми».
Як ми повідомляли, Пресслужба Львівської Архиєпархії презентує проєкт про головні церковні свята та історії їх храмів
Наступний матеріал розповість про свято Введення у храм Пресвятої Богородиці та однойменну парафію у Львові.
Переглянути серію матеріалів можна за хештегом – #12свят12парафій
