У неділю перед Воздвиженням чесного Хреста Господнього Митрополит Ігор звершив чин освячення іконостасу в храмі Собору Пресвятої Богородиці отців Василіян у Брюховичах. Урочистості присвятили 20-літтю перенесення Василіянського інституту філософсько-богословських студій імені митрополита Йосифа Велямина Рутського із Золочева до Брюхович.
Разом із Архиєпископом Львівським Божественну Літургію співслужив Екзарх Харківський владика Василь Тучапець.
Цей день і для братів-васильян, і для прихожан цього храму був довгоочікуваним. Іконостас встановили ще в червні, та через гостру фазу війни в нашій країні, його освячення довелося перенести на вересень.
У своїй проповіді Митрополит Ігор провів паралелі між виведення ізраїльтян із єгипетської неволі та сучасною ситуацією в нашій країні:
― Господь зробив людям добро, вивів їх в чудесний спосіб із неволі єгиптян, а серед них знаходилися такі, що жаліли за тамошньою цибулею, хлібом та м’ясом!? Воліли бути в неволі, терпіти важку працю, знущання та побої єгиптян, задля цибулі та хліба? Господь визволив їх від рабства, люди мали б дякувати йому, не нарікати, натомість, не бракувало таких, що й Божим Провидінням були незадоволені. Такі випадки нарікань та невдоволення трапляються серед певної частини людей та поодиноких осіб до сьогоднішнього дня. Слідкуємо за просуванням наших Збройних сил, які звільняють села й міста від окупантів. Якось показали звільнену місцевість, наші воїни зачищали територію, вийшов мужик 65-70 років й сказав: «А ми вас нє ждалі, ми ждьом оттуда». Мудрий воїн промовив: «Очищуємо від окупантів, згодом, очищуватимемо від колаборантів»…
Владика Ігор підкреслив, наскільки важливим є розкаятися і примиритися з Господом:
― Споглядаймо з вірою на Божого Сина, який нас відкупив та докладаймо усіляких зусиль, щоб виконувати його вчення, яке провадить до вічного спасіння. Усім має лежати глибоко на серці справа вічного спасіння, яке нам здобув Ісус Христос своєю смертю на хресті, люблячи нас до глибини свого життя, яке віддав за нас… Молімся до Господа, щоб він помилував наші душі, душі наших воїнів, наших ближніх та милосердився над нашими немощами. Глядімо на розп’ятого за нас Спасителя, нашого Бога, зростаймо в любові до нього, дякуймо йому за добродійства й просімо спасіння для себе та інших людей.
Прикладом вдячності, як підкреслив Митрополит, є святий апостол Павло, який писав: «А я не бажаю похвали, ― хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, в якому для мене весь світ розп’явся, а я ― для всього світу» (Гл 6,14):
― Цей учень Бога не нарікав, що терпів хрести, лиш, приймав з радістю терпіння і був стятий мечем, бо не відступав від Божої правди та Божої любові. Учімося й ми з радістю приймати усі виклики життя, дякувати Богу за них, уникати гріха, каятися за свої беззаконня, щоб осягнути вічне спасіння, бо – це мета нашого життя! Молімося до Бога, щоб найшвидше завершив цю війну, щоб не проливалася кров, не гинули люди. Боже, змилуйся над нами та над нашим людом! Пресвята Богородице, виблагай у Господа помилування для всього нашого народу!
Після Богослуження Архиєпископ подякував братам-василіянам за працю і старання, підкресливши, наскільки важливу справу роблять, навчаючи семінаристів в Інституті філософсько-богословських студій і поблагословив на подальші звершення.
Словами вдячності до присутніх звернувся ігумен та ректор отець Пантелеймон Трофімов, ЧСВВ:
― Благословення, що трохи більше як за рік ми маємо цей іконостас. Знаючи, в яких умовах його виготовляли, це можна вважати маленьким чудом. Дякую Митрополиту Ігорю, що очолив наше святкування і освятив цей іконостас. Завжди, коли звертаємося до нього, відчуваємо батьківську опіку, отримуємо добру пораду, а також владика присутній разом із нами на важливих подіях. Дякую й владиці Екзарху Харківському Василю Тучапцю, який служить на східних теренах України, де зараз тривають воєнні дії. В такі складні часи він постійно залишається зі своїми вірними. Сьогодні ― із нами, бо доклався до зведення цього храму, наполігши, щоб утвердили саме такий проєкт. Владика завжди цікавиться нашим життям, коли буває на Галичині ― приїжджає на зустріч до нашого монастиря.
Окрему подяку отець Пантелеймон висловив тим, хто підтримував всі починання впродовж років:
― Особлива подяка також і тим, хто працював над спорудженням іконостасу ― це командна робота митців. Автор проєкту ― професор Львівської національної академії мистецтв Кость Маркович. Він разом із сином Іваном розробив проєкт іконостасу. Степан і Павло Зубрицькі здійснили роботу по каменю, Мар’ян Калічак працював над ковкою, Василь Бондарчук і Степан Андрусів забезпечили усі керамічні ікони, Андрій Петровський ― працював зі склом, архітектор Михайло Федик допомагав укласти проєкт. Особливу роль у спорудженні іконостасу належить також і нашим братам ― Анастасій Смерека викладав мозаїку (навчився цього в майстерні в Італії), Андрій Касьяненко допомагав йому в цьому.
Завершальною частиною святкового дня стала зустріч із коротким екскурсом про формування та розвиток впродовж двох десятиліть Василіянського інституту філософсько-богословських студій імені митрополита Йосифа Велямина Рутського.
Розповідаючи про етапи становлення семінарії, ректор зазначив:
― У нас за ці роки завершили навчання 110 семінаристів, 95 із них стали священниками. З 2015 року до братів-василіян долучилися брати-редемптористи, брати-оріоністи і ми тепер є монашою семінарією нашої Церкви.
Із такою визначною датою братів-василіян листом із благословенням привітав Глава УГКЦ Блаженніший Святослав:
«Дякую за велику працю, яку здійснюють випускники не лише на теренах Галичини, а й в усіх куточках України та в різних країнах світу. Сьогодні, коли переживаємо катастрофу, пов’язану з війною, ваш заклад широко відчинив свої двері, щоб прийняти вимушено переміщених українців ― це найкраща проповідь і наука, яка будь-коли звучала на ваших лекціях Відзначення 20-ліття ― це нагода не лише підбити підсумки, а й планувати подальшу діяльність, віддаючись у руки Бога. Пам’ятайте, що першочерговим для вас є підготувати добрих виконавців волі Господа нашого ― Ісуса Христа… Саме тих, хто всім серцем любить Бога та Його святу Церкву, потребує нині Україна, яка, складаючи велику жертву своїх героїчних синів і доньок, виборює свою волю…»
Протоархимандрит отець Роберт Лисейко, ЧСВВ надіслав відеопривітання для братів-василіян. З-поміж іншого Генеральний настоятель наголосив:
― Ми переживаємо бурхливий час війни, яка стала можлива лише тому, що десь панує неправда, обман і навіть самообман. Це також час Божого знаку, виклику для нас, щоб ми пригадували собі слова Ісуса Христа: «пізнайте правду і правда визволить вас». Сьогодні ви приготовляєтеся до служіння, варто пам’ятати, що завжди маєте служити Божій правді. Це час, щоб ви інтенсивніше зростати духовно, інтелектуально, пізнаючи Божу правду і розвиваючи своє критичне мислення, щоб не піддаватися обману і навіюванню, яке притаманне для часу постправди. Ми маємо доносити до людей не якусь суб’єктивну правду, а правду Бога. Тож час навчання ― це час відповідальності. Приготовляйтеся, щоб служити народові, який переживе війну і потребуватиме особливої духовної опіки. Від старання і зусилля, яке кожен нині прикладає до навчання, залежить наскільки зможете послужити Богові, людям і Христовій Церкві…»
Про те, як розвиток семінарії відбувається зсередини, багато цікавого розповів протоігумен отець Йоан Школик, ЧСВВ (Протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні). А, щоб краще зрозуміти, чим живе цей заклад вищої освіти, семінаристи підготували фотопроєкт, акцентувавши на найвизначніших подіях, а також відео, в якому показали, чим наповнений один день із життя семінариста.
