Оригінал зберігається: смт Поморяни, Золочівський район, Львівська область, церква Собору Пресвятої Богородиці (УГКЦ)
До Поморянського чудотворного образа моляться з надією оздоровитися і знайти душевний спокій. Матеріал Софії ЗЛАТЕНКО, для газети “Експрес”
Селище Поморяни на Львівщині здавна відоме відпустовим місцем. Тут, у церкві Собору Пресвятої Богородиці, зберігається чудотворна ікона Матері Божої, якій понад 300 років. Віряни з усіх усюд приїжджають сюди, щоб отримати ласки Божі. На сьогодні зафіксовано чимало див і випадків зцілення завдяки молитвам до шанованої святині.
ЦЯ ІКОНА — УНІКАЛЬНА
——————
Чудотворний образ Матері Божої можна побачити в Поморянах у Горішній церкві. Так місцеві називають дерев’яний храм Собору Пресвятої Богородиці, розташований на високому пагорбі, трохи далі від мурованої церкви Пресвятої Трійці, тобто від Долішньої.
“Наша ікона Матері Божої є унікальною, — розповідає отець Роман Янчук, адміністратор парафії Собору Пресвятої Богородиці в Поморянах. — По-перше, вона двостороння. На звороті полотна зображений ще один образ – Івана Хрестителя, якого вважають покровителем Поморян. Тож цілком імовірно, що ці ікони були написані спеціально для Поморян.
По-друге, унікальність цього образа — у способі проявлення чудотворності. Зі свідчень людей, які отримали ласки спасіння, Матір Божа з ікони спочатку з’являлася до них уві сні, здебільшого промовляючи: “Я є Матір Божа з Горішньої церкви”.
Як свідчить напис на одвірку при вході, церква Собору Пресвятої Богородиці (стара назва – Втечі Матері Божої з Єрусалиму до Єгипту) збудована 1690 року. Тобто нині їй – 332 роки.
До речі, саме місце, тобто пагорб, на якому збудована церква, не випадкове — воно обране самою Матінкою Божою. На підтвердження цього священник наводить свідчення місцевої жительки Ганни Пуківської.
“У дитинстві Ганна не раз бігала на свята біля Горішньої церкви і чула розповіді старожилів про те, що колись на місці, де нині стоїть церква, серед лісу заблукала дуже знатна пані. Тривалий час вона збивала ноги манівцями і вже втратила надію звідти вийти. Аж ось несподівано побачила яскраве світло й опинилася на галявині. Там у білому осяйному вбранні стояла якась жінка. Пані впізнала у ній Матір Божу і зрозуміла, що це вона допомогла їй вийти з лісу. Із вдячності порятована пожертвувала велику суму грошей на будівництво церкви на місці об’явлення Богородиці”.
Відколи у цій церкві зберігається чудотворна ікона – невідомо. Є лише припущення, що до зодягнення образа в ризи він тривалий час був розташований за престолом і періодично — до відповідного свята — його повертали на зворотний бік, де зображений Іван Хреститель.
На сьогодні немає інформації ні про автора, ні про рік чи про місце написання ікони. Мистецтвознавці датують ікону приблизно кінцем XVII століття. Образ має ризи та корони — їх традиційно встановлювали на чудотворних святинях на знак подяки за зцілення чи інші дива.
СВЯТИНЯ ПОВЕРНУЛАСЯ ЗІ СИБІРУ
——————-
Про наявність образа Івана Хрестителя на звороті полотна стало відомо відносно недавно. 2019 року громада Поморян віддала чудотворну ікону до Івано-Франківська на консерваційні роботи — треба було замінити дерев’яний щит, бо його сточив жук. Реставратор Валерій Твердохліб виявив, що і на полотні під щитом є сліди пошкоджень, тому вирішити зняти ризи. Тоді й побачив на звороті ще один унікальний сюжет зі сценою житія – усічення голови Івана Предтечі. Це стало справжньою сенсацією!
У записці, яку було знайдено тоді ж, вказано дату: “1847 рік, на Божого народження”. Дослідники кажуть, що йдеться про Різдво 1847 року — очевидно, тоді ікону оздобили ризами та коронами на знак вдячності за її чудотворність.
“Три роки тому, — зауважує отець Роман, — реставрували лише дерев’яну основу ікони, яку точив жук-короїд, і зміцнили художнє полотно, прикріплене до дошки тиблями, тобто дерев’яними кілочками. Тоді було припущення, що відновлювальні роботи проведено вперше. Але ні. Як свідчить переклад тексту записки, невеличка реставрація відбулася ще 1847 року.
Цитую дослівно: “Ця Матір Найсвятіша, поновлена на старому полотні, і сукня (ризи) під золото залишається на пам’ять (нащадкам) від фундатора Алекса(ндра) Ґудзяка, священника Василя Фортуни, маляра Павла Луп…кого і столяра Кароля Салая, який зробив блят (дошку-основу)”. Тобто йдеться про те, що маляр поновлював ікону свіжими фарбами. А згадка про старе полотно свідчить, що ікона написано значно раніше за рік одягнення її у ризи”.
Наприкінці 2019 року було виготовлено і копії обидвох ікон. Нині вони зберігаються там, де й сама чудотворна ікона – у Горішній церкві, тобто у церкві Собору Пресвятої Богородиці.
Цікаво, що 1914 року парафіяни втратили цінний образ. “Тоді, розповідає священник, до Поморян у військовому обозі прибув російський батюшка. Коли він звідси втікав, то прихопив зі собою церковні метричні книги, срібло та чудотворну ікону, напевне, спокусившись на золочені ризи. Але трапилось велике чудо: поморянці, вивезені до Сибіру, побачили та впізнали рідну ікону. І, важко повірити, але сталося ще більше диво – дорогоцінний образ вдалося повернути цілим та неушкодженим додому — до рідних Поморян!”
“БОГОРОДИЦЯ НАСНИЛАСЯ МЕНІ, І Я ОДУЖАЛА”
—————-
Нині зафіксовано чимало див та зцілень завдяки молитвам до чудотворної ікони.
Старожили розповідають про випадок, який трапився із подружжям Потоцьких, які були останніми власниками Поморянського замку. Коли граф Юрій разом з дружиною проїжджали каретою поблизу Горішньої церкви, то коні сильно сполошились і помчали з господарями з гори до рову так, що їх неможливо було зупинити. Тоді графиня обернулася і, побачивши на пагорбі церкву, почала просити: “Матінко Божа з Горішньої церкви, рятуй нас, бо пропадемо!”.Коні враз посмирнішали, і подружжя Потоцьких залишилось живим. На знак подяки за порятунок графиня пожертвувала бляху на перекриття всієї Горішньої церкви.
Жителька Поморян Марія Борщ свідчила, що від важкої недуги, гепатиту, її врятувала молитва саме до Поморянської Богородиці. Жінка три місяці пролежала під крапельницями і вже не могла встати з ліжка. Лікарі відмовилися від неї і сказали рідним готуватися до найгіршого. Тоді хворій на лікарняному ліжку наснився сон, що до захристія в Горішній церкві має прийти якась жінка в білому одязі. “Усі люди, що перебували там, клякнули, чекаючи, коли вийде жінка, — розповідала пані Марія. — А Вона пройшла біля мене, погладила мене по голові – і я прокинулася”.
Але того дня її дочці хтось порадив хорошого знахаря в горах. Згодом той приготував для пані Марії рятівні ліки, і вона видужала. Лікарі не могли зрозуміти, як таке можливо, і, коли виписували пацієнтку з лікарні, запитали: “Жіночко, ви хоча б розумієте, що повернулися з того світу?” Коли пані Марія повернулася додому, то жінки, які колись із нею таємно молилися у Горішній церкві (це був радянський атеїстичний час), розповіли, що щодня просили здоров’я для неї перед образом Поморянської Богородиці. “Аж тоді я пригадала сон, коли мені приснилася Матінка Божа, а саме той момент, коли Вона мене погладила”, — згадувала зцілена.
Є багато свідчень про порятунок поморянців від рук КГБ. Люди згадують, що йшли на колінах з молитвами до Горішньої церкви, благаючи, щоб Матінка Божа Поморянська врятувала їхніх рідних. І кожна молитва була почута, люди дивом рятувалися. Так, наприклад, з оповіді Марії Борщ: “Була така Квіточка Дося. В неї син вчився на священника у Духовній семінарії. Його забрали і мали розстріляти. І вона від своєї хати на колінах йшла до Горішньої церкви, до Ікони Богородиці, просячи, щоб Матінка Божа врятувала його. І сталося так, що, коли вивели його на розстріл, то почали бомбити Львів. Конвоїри порозбігалися, а цей хлопець утік, врятувався”.
Востаннє, розповідає отець Роман, Матінка Божа Поморянська заявляла про себе наприкінці 90-х. Тоді у сні вона тричі являлася одній жінці із сусіднього села, яка прийшла до сповіді і все розповіла поморянському священнику, а згодом і людям у церкві. Парафіянці наснилося, що вона стоїть перед входом до дерев’яної церкви, двері якої наглухо зачинені, а за дверима, всередині храму, плаче якась жінка. Наступної ночі сон повторився: вірянка пробувала відчинити двері, але не змогла. І аж на третю ніч, коли опинилася знову перед цими дверима, не витримала й запитала, хто там плаче і чому. У відповідь почула: “Я є Матінка Божа з поморянської Горішньої церкви! А плачу тому, що мене тут закрили і всі забули”…
“І справді, — каже адміністратор парафії, — так було, що на той час у Поморянах функціонувала лише Долішня церква Пресвятої Трійці. Горішня була закрита, оскільки потребувала косметичного ремонту після того, як звідти забрали склад мінеральних добрив, облаштований раніше радянською владою… Після свідчень жінки, не зволікаючи, священник запровадив щонедільну вервицю у Горішній церкві та Літургії на Богородичні свята, що підтримуємо на парафії і досі”.
Софія ЗЛАТЕНКО, газета “Експрес”
МОЛИТВА ДО ПОМОРЯНСЬКОЇ ЧУДОТВОРНОЇ ІКОНИ МАТЕРІ БОЖОЇ
До тебе підношу свої очі, добра моя Матінко небесна. Починаю той день (ніч), бо добре знаю: ніколи і нікому не відмовляєш у Своїй помочі, коли її хто просить у Тебе. Тож маю надію, що мене, убогу свою дитину, приймеш під Свій спасенний омофор. Допомагай мені у всіх потребах, рятуй у небезпеках, потішай у журбах, хорони мене від всякого лиха, а найпаче — від нещастя, що веде до вічної загибелі.
