Рм 13,1-10;
Мт 12,30-37.
Ісус Христос дуже виразно сказав: «Хто не зі Мною, той проти Мене…». Не існує нейтрального положення-стану: кожна людина з Богом або проти Нього. Кожен та кожна із нас свідомо має собі сказати – я з Богом; бо якщо ні – тоді я проти Бога. І так усі люди, яких ми зустрічаємо, з ким розмовляємо, вирішуємо певні питання, спільно засідаємо за стіл, вирішуємо суспільні проблеми тощо. В одній кімнаті, в одному будинку, під одним дахом – хтось може бути з Богом, а інший чи інша – проти Бога. Ось така правда, і від неї не можна ухилитися, бо це Господні слова. Ісус згадує про хулу, блюзнірство проти Святого Духа, яка не відпуститься. Що це означає? Ісус уважав блюзнірство проти Святого Духа – настирливе відкидання тотожності Ісуса як Бога, що потверджувалося діями Святого Духа – за найгірші з гріхів. Бо Святе Писання з натхнення Святого Духа докладно описувало прихід Сина Божого на світ. Про діяльність Спасителя, про Його життя, смерть та воскресіння було описано в писаннях, зрештою, сам Спаситель говорив про свою смерть та воскресіння! Але юдейська старшина усе бачила по-своєму, бачила Бога лише під своїм керуванням. Словом: юдейська старшина, книжники, фарисеї та садукеї не приймали Ісуса Христа як Бога, тим самим сильно противилися натхненню та вченню Святого Духа. Це – непоправний гріх, нерозкаяне беззаконня, що не може бути прощеним. Уважаймо на нашу мову, на слова, які вимовляємо, щоб там не було багатомовності, здогадів, а ще більше – неправди. Будьмо простими людьми, без підступів та здогадів, щоб не вчинити себе відповідальними перед Господом за зайві слова. Бо строгі слова повідав Ісус Христос: «Бо за словами своїми будеш виправданий, і за словами своїми будеш засуджений» (Мт 12,37).
Багато не скажу вам про ікону Матері Божої Почаївської. Годиться оповістити те, що у XVI столітті українська патріотка, власниця Почаєва Анна Гойська віддала своє майно, щоб заснувати на горі монастир, і подарувала чудотворну ікону Почаївської Богородиці, яку отримала в дарунок за свої чесноти від грецького митрополита Неофіта. Згідно легенди, біля цієї ікони прозрів сліпий брат Анни Гойської. Згодом монастир розбудував граф Потоцький. Ця святиня, за документами Центрального державного історичного архіву у Львові, в 1713-1832 роках належала греко-католицьким монахам Василіанського чину, які організували тут свою друкарню, видали майже 200 різновидів книжок, вели місійну діяльність, збудували головний храм Лаври – Святоуспенський. З почаївським монастирем пов’язана ікона Божої Матері; у 1675 році завдяки молитві ченців та вірних до цієї ікони, турецько-татарські завойовники відступили від монастиря. Вони бачили явлену жінку на небозводі, Богородицю, і пускали у Неї стріли, які поверталися і вбивали тих, хто їх випускав. Перелякані вороги зрозуміли, що діється чудо, стали панічно втікати і почаївський монастир був урятований… Скажу вам щиро та без зайвих голосних заяв, що у почаївському монастирі немає оригіналу ікони Богоматері! Здогадуюся, що про це знають наставники монастиря, а може й ні? Головне, що Мати Божа заступалася за наш народ тоді, коли він піднімав до Неї молитовне голосіння!Молимося й ми до Богородиці, щоб війна, яка руйнує нашу країну, найшвидше закінчилася, а війська з Росії хай повертаються додому.
Годиться сьогодні згадати про святих мучеників Бориса та Гліба, синів святого Володимира Великого. Борис княжив у Ростові, а Гліб – в Муромі. Бориса князь Володимир призначив своїм наступником. Коли князь Володимир помер, Святополк, син вбитого Ярополка, княжив у Турові, який відразу захопив Київ і сів на престолі. Борис не бажав братовбивчої війни, не пішов військом на Київ, лиш провертався у Ростов. Натомість Святополк послав бояр із Вишгорода, щоб вбили Бориса. Тіло вбитого князя поховали таємно в храмі святого Василія у Вишгороді. Подібно підступом був убитий і князь Гліб біля Смоленська 1015 року, з волі Святополка. Його тіло викинули у провалля, яке знайшли мисливці незіпсованим. Вірні християни зі Смоленська забрали тіло Гліба й похоронили у храмі. Коли Києвом заволодів князь Ярослав, тоді тіло праведного Гліба перенесли з почестями у Київ й похоронили при гробі святого Бориса у Вишгороді. Така коротка історія про святих мучеників-князів, до яких слід молитися за мир в Україні. Святі мученики, Борисе і Глібе, виблагайте миру в Україні!
+ Ігор
Митрополит Львівський
6 серпня 2022 р. Б., с. Борщовичі
