Сьогодні, у понеділок, 4 липня, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир спільно з Архиєпископом та Митрополитом Львівським РКЦ Мечиславом у співслужінні духовенства УГКЦ та РКЦ звершили панахиду за професорами, розстріляними німецькими нацистами у ніч на 4 липня 1941 року, під час німецько-радянської війни.
Перед спільною поминальною молитвою квіти до пам’ятника розстріляним ученим поклали представники обласної, міської влади Львова, представники Республіки Польща, академічна та громадська спільнота українців та поляків.
На думку владики Володимира, якою він поділився у коментарі для пресслужби Львівської Архиєпархії, драматичними є сторінки нашої історії, в якій жертвами агресії стають представники інтелігенції, зокрема академічної спільноти. Адже це високоосвічені люди, які виховують майбутні покоління, формують їхню ідентичність та свідомість.
«Найкраще загоїти рани від трагедії може молитва, більше того – спільна молитва. Тому нам так важливо збиратися на молитву, яка єднає, будує мости порозуміння. Особливо це актуально сьогодні, коли ми знову переживаємо війну, знову супроводжуємо до вічності професорів університетів, які гинуть на фронті за нашу свободу», – зазначив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії.
Відтак Архиєрей звернув увагу на символіку монументу, що являє собою арку з каменю та десяти постаментів з римськими цифрами, що символізують десять Заповідей Божих. Серед них, зокрема, є камінь з цифрою V, тобто заповіддю «Не вбий!»
На переконання владики Володимира, пам’ятаючи про трагедії минулого та переживаючи трагічні моменти сьогодення, нам дуже важливо не лише знати, а жити Божими Заповідями, адже їхнє порушення веде до подібних трагедій, як колись, так і тепер.
Історик Церкви, проректор зі зовнішніх зв’язків Українського Католицького Університету пан Олег Турій у коментарі для пресслужби зазначив, що пам’ять про звіряче вбивство львівських професорів нацистською владою впродовж багатьох років була замовчувана, зокрема радянським тоталітарним режимом. Лише в незалежній Україні стало можливим спільне вшанування пам’яті жертв розстріляних науковців.
«Сьогодні, коли ми знову переживаємо ситуацію, в якій росія прагне позбавити нас своєї державності, ба більше – заперечує наше право на існування, особливе місце займає подібний жест спільного пригадування минулого та його пошанування. Наша солідарність в тому, щоби протидіяти таким агресіям та режимам, які знищують еліту, цвіт нації. Ми як спільнота університетів, які працюють сьогодні над вихованням майбутнього покоління, покликані не лише пригадувати про попередні жертви, а своєю працею формувати таких громадян, які є і будуть здатні дати гідну відсіч ворогу на всіх можливих фронтах, в тому числі і на ідейному й духовному», – переконаний проректор УКУ.
Завершилися урочистості запаленням свічок.
Історична довідка
Через тиждень від початку радянсько-німецької війни, 30 червня 1941 року, частини Вермахту зайняли Львів. Вже 1–2 липня до міста прибули спецгрупи СС для ліквідації всіх, хто був визнаний ворогами гітлеризму. Одна з них під орудою бригаденфюрера СС Е. Шонґарта здійснила арешти й розстріл у ніч на 4 липня 39 професорів львівських вищих навчальних закладів та членів їхніх сімей. Жертвами нацистів стали відомі науковці, зокрема, викладачі Львівської політехніки К. Бартель, К. Вайгель, А. Ломницький, Броніслав і Зигмунд Лоншан де Бер’є, С. Пілят, В. Круковський, В. Стозек та інші.
