Флп 4,4-9;
Ів 12,1-18.
У прочитаному короткому тексті святого євангелиста Івана описано так багато подій, історії та емоцій, що не легко розібратися в цьому. Відомо, що Ісус воскресив Лазаря, брата Марти та Марії, незадовго перед Пасхою, коли прямував у Юдею. У Витанії, що недалеко Єрусалиму, проживали добрі люди: Лазар та дві його сестри, які радо й не один раз гостили Ісуса та учнів. Лазар важко захворів, і сестри переказали Спасителеві, що їхній брат хворий. Очікували, що Він швидко прибуде, але Ісус не поспішав, Він – Бог, і час підвладний Йому, а не Він залежний від часу. Коли Ісус прийшов у Витанію і зустрів сестер Лазаря, пройшло уже чотири дні, як його поховали. Марта й Марія плакали, зверталися до Ісуса й наголошували – якщо б Він був прийшов за життя Лазаря, тоді оздоровив би його. Заплакав теж Ісус, бо був людиною, любив Лазаря та співчував сестрам. Усі прибули на місце поховання Лазаря й Ісус звелів відкотити камінь від гробу. Марта повідомила, що чути запах з похованого Лазаря, адже чотири дні, як поховали померлого. Христос помолився до Небесного Отця задля людей та промовив сильним голосом: «… Лазарю, виходь!» (Ів 11,43; переклад о. Рафаїла Турконяка, надалі – о. Тур). І Лазар вийшов з гробу зі сповитими пасами на ногах та руках, а обличчя було обвите хусткою. Паси розв’язали, зняли хустку з обличчя – не було чути жодного запаху і Лазар ходив поміж зібраним народом, радіючи. Від того часу дуже багато юдеїв повірили в Ісуса.
Пізніше Ісус прямував У Єрусалим на свято Пасхи і зупинився в сім’ї добре знаних Йому осіб: Марії, Марти та Лазаря. Марія виразила свою радість та вдячність Ісусові в їхньому домі тим, що взяла аж літру дуже дорогого мира, пахучого, яким намазала ноги Ісуса й обтирала їх волоссям своєї голови. Це дуже благородний вчинок Марії, вона раділа від того, що Ісус не заборонив їй так сміливо поступати! У домі розходився й тривав надзвичайно приємний запах від мира! Усі сиділи за столом, вечеряли, а Юді Іскаріотському, одному з учнів, не сподобався вчинок Марії, бо він не бачив у цьому помазанні потреби, не бачив Ісуса, Господа та Марії, лиш сконцентрувався на грошах, які б можна отримати від продажу цього мира. «Чому б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати бідним?» (Ів 12,5). Хоч миро було власністю Марії, яка зовсім не дарувала його апостолам, лише вилила на ноги Христа, виявляючи в такий спосіб любов до Нього. Цей учень добре бачив у тій ситуації тільки себе та уявні кошти у своєму гаманці, які отримував як милостиню на прожиття спільноти. Вголос скеровував гроші для бідних, намагався сховатися за соціальне служіння, а в серці прораховував кошти для себе, що міг вкрасти із скарбнички. Ось як відверто охарактеризував євангелист Іван висловлення Юди: «Він сказав це не тому, що журився бідними, але що був злодієм і, маючи калиту, носив те, що вкидали» (Ів 12,6; о. Тур). Багато із юдеїв збиралися до будинку Марії та Марти, щоб Лазаря побачити та Ісуса зустріти. А первосвященники ухвалили й Лазаря вбити, бо багато юдеїв через воскресіння Лазаря Ісусом відійшли від них та увірували в Христа. Христос нікому жодного зла не вчинив, а навпаки – засівав усюди добро; за це Його та Лазаря постановили вбити. Злобні юдеї не мали жодного звинувачення проти Христа, ані проти Лазаря. Так діється до сьогодні, коли терплять наші невинні люди від російської агресії.
А Ісус тим часом послав учнів, щоб привели Йому осля, й скромно, але з великою увагою зібраного народу, з вигуками «Осанна» та киданням пальмового листя з галузками під ноги осляти, в’їжджав у Єрусалим. Люди окликали його ізраїльським царем, зчинилося велике підняття духу в народі, бо вітання пальмовими галузками було символом перемоги, так вітали переможців. Хоч Ісус їхав на осляті – звичайно переможці в’їжджали на коні зі списом чи піднятим мечем у руках. Спаситель не переймався тріумфальним духом народу, Він проголошував правду, мир, милосердя та любов. Ісус – Князь миру, як виразився пророк Ісая: «… дадуть йому ім’я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру» (Іс 9,5; переклад о. Хоменка без іменування). Людей потрясло чудо воскресіння Лазаря, що вчинив Ісус Христос і вони величаво раділи, висловлювали свою радість та підтримку Христові. А Ісуса це не зворушувало, бо Він знав, що це спалах солом’яного полум’я, яке швидко погасне. Учні теж захоплювалися ситуацією, хоч чули, сам Ісус їм говорив, що Його розіпнуть, навіть один з них зрадить Його, а решта учнів повтікають. Апостолам було трудно збагнути до кінця, що діється? Архиєреї, фарисеї та інші вороги Ісуса об’єдналися, щоб Його схопити та позбутися Спасителя (пор. Ів 11,57). Ось така історична подія, така ситуація склалася в той далекий час навколо постаті нашого Спасителя. Відшукаймо й ми для себе благодатне місце у відношенні до Сина Божого, нашого Спасителя! Пресвята Богородице, рятуй нас та виблагай у свого Сина негайного кінця війни в Україні!
+ Ігор
Митрополит Львівський
17 квітня 2022 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів
