«В нас чоловіків не поселяють, але годують смачним борщем та гречкою», – жартує волонтерка Ірина, зустрічаючи на порозі «Дому Милосердя» владику Володимира.
«Більше того, в нас борщ варить доктор богослов’я. Більше Ви такого ніде не попробуєте», – додає ще хтось з волонтерів.
У відповідь владика запевняє, що має де жити, більше того – навіть має борщ, який мусить їсти, а від гречки можливо не відмовиться…
Тут, у «Домі Милосердя» Центру Опіки Сиріт Львівської Архиєпархії УГКЦ, у мирний час щоденно не стихає дитячий сміх вихованців простору «Ангелики». Від початку війни цей дім, як і більшість парафій, організацій чи структур УГКЦ, переформатував свою діяльність під потреби війни, гостинно відкривши свої двері для внутрішньо переміщених осіб. Вчора, у понеділок, 4 квітня, сюди зі словами підтримки і благословенням завітав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир.
Лише переступивши поріг будинку, переконалися, що один «ангелик» тут точно залишився. Нас зустрів Лука, який не лише отримав від владики благословення, але й вподобав відразу собі його єпископську панагію.
Диякон Маркіян запросив владику Володимира і нас на екскурсію теперішнім воєнним «Домом милосердя»
Храм святого Миколая
Храм продовжує залишатися центальним місцем Дому Милосердя. Тут наші капелани продовжують допомагати людям зустріти живого Бога через спільні молитви, Святу Літургію та уділення Святих Тайн. Лише, під час повітряної тривоги волонтери і мешканці спускаються на молитву у бомбосховище.
Дитячий простір «Ангелики» – місце проживання переселених осіб
«Дитячий простір дошкільної освіти «Ангелики» – це християнський простір добра, любові, знань, взаємодопомоги, віри та радості», – розповідав нам колись керівник Центру Опіки Сиріт о. Роман Прокопець.
Під час війни тут забрали ковролін з іграшками, дитячі столики і поклали матраси. Люди тут ночують. Але простір не перестав бути простором добра, любові, взаємодопомоги, віри у нашу перемогу та радості.
«Мабуть, волонтери самі не думали, що так швидко можна переформатувати свою роботу, збудувати і впорядкувати простір допомоги», – зауважує владика Володимир.
Кухня – одне з центральних місць дому
Волонтерам вдалося збудувати кулінарійний простір, на якому працюють волонтери разом з гостями дому.
Жінки готують продукти на салат олів’є, а інші гостинно запрошують на обід…
Гуманітарний штаб
У спортзалі будинку сьогодні сортують речі. Тут зустрічаємо жінок і чоловіків, які приїхали до Львова з гарячих точок, проживають тут і допомагають.
«Як Вам тут бути?» – запитує владика Володимир.
У відповідь привітні жінки обіймають владику і діляться радістю і вдячністю за теплу зустріч, з якою їх тут зустріли.
З єпископом також знайомляться жінки з Києва, дівчина з Волновахи.
Владика Володимир обіймає їх і запевняє, що тепер особливо важливо обіймати людей, щоб не було страшно.
В інших кімнатах диякон Маркіян нам показує впорядковані запаси довготермінової їжі й необхідних речей.
Архиєрей жартує, що масштаби волонтерів тут перевищать запаси ринку «Шувар», водночас дякує волонтерам за працю, припускає, що через непевний час ці запаси можуть людям дуже пригодитися.
Також нас знайомлять з волонтером Сашком, який займається впорядкуванням ліків і Анастасією, яка координує доставку гуманітарної допомоги штабу в гарячі точки.
Волонтерка розповіла, що за місяць війни вдалося направити 300 тон допомоги.
Також тут відчинений кабінет психолога, куди при потребі можуть звернутися мешканці дому і волонтери.
Бомбосховище і місце для молитви
«Нам хотіли показати, як облаштувати правильно бомбосховище, але подивившись на наше, зауважили, що можуть ще в нас самі повчитися», – каже Юля, запрошуючи нас відвати бомбосховище.
Тут у підвальному приміщенні розташовані матраци, облаштований душ. Ба більше – престіл, який служить місцем для молитви на час повітряної тривоги.
На завершення відвідин владика Володимир подякував усім волонтерам за служіння, уділив благословення та побажав мирного і спокійного перебування.
Цікаво, що довкола служіння у «Домі Милосердя» об’єдналися волонтери всіх напрямків капеланств Львівської Архиєпархії. Самі священники зізналися у розмові з владикою, що це місце стало для них родинним домом, який дуже притягає. Не лише тому, що тут готують салат олів’є, який вони дуже люблять. Ба більше – кулінарійний рівень тут вищий, ніж у студентській дзвіниці.
Для них найважливіше, що все тут робиться з великою любов’ю, без якої неможливо чинити милосердя і служити. Без сумніву, місія цього дому цілком відповідає його назві.
«Коли ще до вас можна прийти?» – запитав при виході Архиєрей.
«Будь-коли, ми завжди вдома» – відповіли на рецепції «Дому Милосердя»
Підготувала Христина Потерейко
