2Тм 4,5-8;
Мр 1,1-8.
Святий апостол і євангелист Марко на початку у своєму Євангелії виразно наголошує про Ісуса Христа, відносячись до пророцтва Ісаї. Він згадує пророка Івана Хрестителя, який готуватиме дорогу Ісусові як більшому та сильнішому, кому Іван недостойний навіть розв’язати ремінця від сандалів – так корив себе святий Предтеча. Євангелист вказує на Хрестителя як пророка, якому слід вірити, бо він голосив правду. Іван розповідав про свою недостойність перед Ісусом, бо так було, що учні служили своїм вчителям, виконуючи всяку послугу, крім здіймання з ніг взуття чи взування, бо це рахувалося великим пониженням (див. Komentarz do Nowego Testamentu, Graig Keener, «Vocacio» 1997 str. 82). А Іван почував себе бути ще негіднішим за раба Месії. Предтеча Господній мав великий авторитет в народі, бо усі на рівних правах приходили до нього хреститися, визнаючи свої гріхи, признаючи себе грішниками. Більшість євреїв уважали, що прихід на світ у єврейській сім’ї і не противитися Божому Законові вистачить, щоби бути спасенними – і це була велика помилка. А Предтеча проповідував рівність, що усі повинні приходити до Бога, дотримуючись тих самих умов. Пустинник не зважав на походження, вік, стан тощо, навчав, що перед Богом усі рівні, що щодо Бога ніхто не має привілеїв. Багато із євреїв уважали, що від часу Малахії не було правдивих пророків, і цей уряд буде відновлено в кінці часів (див. там же). Ось таким був Іван, так звучав його голос, чиста й вирозуміла була його наука, він посланець Божий, який голосив непідкупну правду! Жодного хитання, про ніяку двозначність не можна й здогадуватися, він строго дотримувався виразу Спасителя: «Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – а що більше цього, те від лихого» (Мт 5,37). Святий пророк всю увагу людей керував на Ісуса Христа, який хреститиме Святим Духом! І це означає, що наша найбільша увага має бути прикута до Христа як нашого Спасителя і Господа. Він в усьому нашому житті має займати перше місце!
Сьогодні ми освятили храм, у якому ви молитеся уже кілька років. Ми мали домовленість з отцем Олексієм про освячення цього храму, але тоді ми відвідували Польщу з блаженнішим Святославом та нашими кількома єпископами на прохання польського уряду. Повернулися пізно і я просто випустив з уваги, побачив пізніше запис, за що маю нагоду усіх вас перепросити, бо ми як люди чинимо різні помилки у нашому житті. Радію, що сьогодні, перед святом Богоявлення, маємо нагоду разом помолитися та уже стоїмо на молитві в освяченому храмі. Скажу вам про це, що храм може освятити лиш єпископ, який може дати владу священникові благословити храм для моління різних служб. Коли ізраїльтяни були в дорозі виходу з Єгипту, Господь велів Мойсеєві вийти на гору Синай, розмовляв з ним, давав різні вказівки, вручив кам’яні таблиці зі Заповідями й казав спорудити святиню, щоб Він міг жити серед людей. Люди мандрували пустинею; мимо того Господь звернувся до Мойсея: «Накажи синам Ізраїля, щоб приносили мені податі; від кожного, хто добровільно схоче дати, візьміть для мене пожертву… золото, срібло й мідь; блават, порфіра й кармазин, віссон і козяча шерсть; червонобарвні баранячі шкури, шкури борсучі й дерево акації; олива на світло, і пахощі для намащування й для запашного кадила» (Вих 25,2-6). Такі слова й багато більше опису знайдете у книзі Виходу 25-го розділу. Відомо, що це був переносний храм, але Бог наказав, щоб виконали Його волю, бо в такий спосіб, людям легше було усвідомлювати присутність Господа посеред них. Звісно, що пізніше цар Соломон збудував величавий храм Господній, як заповідав Бог цареві Давидові, що його син збудує храм (пор. 1Цар 5,18-19). Хоч ця церковця не така велика, не так величава, у ній бракує золота й срібла, блавату та порфіри тощо, але тут перебуває Ісус Христос під видом хліба та вина. Спаситель світу бажав – і залишається з нами присутнім в такий спосіб! І Він не лише присутній, але Ісус Христос стався нашим кормом, духовною поживою, під скромними видами хліба й вина – святе Причастя! Тому так важливо, щоб ви часто приходили у цей храм, молилися спільно, сповідали свої гріхи, причащалися, практикували інші тайни і таким чином спасали свої душі. Не можемо забувати, що ми не в силі спасти самі себе, що Господь пропонує нам спасіння, але без нашої участі навіть всемогутній Бог нікого не спасе. Так тісно ми пов’язані з добрим та люблячим Господом, а Він з нами! Підтримуйте порядок та чистоту в храмі, щоб для нікого він не був чужим або байдужим, бо тут мешкає Бог, який усіх любить та усіх чекає. Старайтеся про його можливу красу, про добрі живі квіти, не виставляйте штучних замінників, щоб вбрання священника було охайне і благоліпне, чаші, дискоси, рушнички та покрівці – усе повинно відповідати гідному та доброму рівню. Дуже прошу вас пам’ятати про свої безсмертні душі, про них дбайте найперше. Не забуваймо, що існує зло, що є ангели, але й не бракує злих духів, спокусників, які не люблять людей, воюють проти них, зацікавлені погубити кожну людську душу. Недавно один із наших священників переслав цікаву інформацію, яку зачитував отець Славомир Костшева, про свідчення австралійського пана Карвера Аляна Камеса (якщо я добре це записав). Цей чоловік народився у Великобритинії, але згодом за порадою дружини переїхали жити в Австралію. Працював у фармацевтичній фірмі… Одного разу він зайшов у готельну кіинату, увімкнув телевізор і нараз перед ним появився чоловік темної шкіри з викривленим обличчям і страшними зубами, який став його душити. Він хотів боронитися, володів айкідо, але нічого не міг вдіяти, бо його руки проходили крізь тіло нападника. Той давив його і майже приходив кінець, але почав молися «Отче наш…». Став молитися, удушення слабшало, коли переставав молитися – задихався… Це була довга історія, подібна, як із Ґлорією Поло, яку вразила блискавка в столиці Колумбії, Боготі. Мабуть, ви читали книжечку «Вражена блискавкою», де ця жінка розповідає про себе. Алян спочатку уважав, що це гарячка, але підійшов до дзеркала й побачив синці на шиї. Тривала довга історія з тим чоловіком, який розповідає, що диявол прийшов його душити; зрештою, він не вірив в демонів, ані в ангелів, аж поки не прийшлося переживати подібне… Вкінці навернувся, став віруючою людиною і тепер розповідає про свої переживання, що грозило йому вічним покаранням пекла. Святий апостол Павло звертався до Тимотея, свого учня, щоби був тверезим, зносив терпіння й чинив волю Бога. А про себе апостол написав: «Я боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг» (2Тм 4,7). І ми борімося зі злом, практикуючи вчинки добра. Хай Господь нам допомагає в цьому!
+ Ігор
Митрополит Львівський
16 січня 2022 р. Б., Храм Всіх Святих, м. Львів
