Тит 2,11-14; 3,4-7,
Мт 3,13-17.
Святий апостол Матей у своєму Євангелії написав, що Ісус Христос подався із Галилеї до пророка Івана на річку Йордан, щоб охреститися. Правда, що Творець прийшов до свого створіння, щоби просити послуги, причому духовної, невластивої, зовсім чужої Богові, бо він – Святий-пресвятих, який зрівняв себе з грішниками. Увійшов у воду, яку освятив своєю істотою, щоби Предтеча хрестив його на покаяння, але не на Його покаяння, бо Господь каявся за увесь людський грішний люд. Святий Бог, Син Божий примирив увесь рід людський зі своїм Небесним Отцем! Каявся той, кому не властиве покаяння, мирився той, хто завжди перебуває у мирі та спокої! Народжуючись у людському тілі, Ісус одягнувся в людські гріхи, за що перепрошував свого Небесного Отця, не лише христячись від Йоана на відпущення гріхів, але пережив жахіття тортур і помер, прибитий до хреста. Пророк, стоячи на березі чи у воді, коли побачив Ісуса, який приближався до нього хреститися, тремтів зі страху, бо струм Божої енергії тривожив його від такої несподіванки! Крок за кроком черга Ісуса стати перед Предтечею уже дуже близька, Іван знайшовся в трудній ситуації. Слова Івана: «Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство» (Мт 3,2) ніяк не відносилися до Христа. Пророк був готовий усе залишити й втікати у пустиню, але було уже пізно – перед ним стояв сам Бог. Він знайшов слова, які промовив до Божого Сина: «… Мені самому треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?» (Мт 13,14). Святий пустинник попав у благородну засаду, бо від віків Предвічний Отець призначив його до виконання цього важного чину. Ісус знав, що має сказати Йоанові, й тихо звернувся до нього: «… Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду». Іван замовк, бо йому не годилося повчати того, хто створив небо й землю, хто дарував і цьому ж пророкові безсмертного духа. Предтеча тремтячою рукою гідно здійснив виконуваний чин. А коли Ісус вийшов на берег, небо, яке розкрилося, видало велику правду про Сина Божого: «І голос пролунав з неба: Це Син мій любий, що його я вподобав» (Мт 3,17). Святий євангелист також написав про Духа Божого, який у вигляді голуба спускався на Ісуса. Ця подія – велике свідчення про об’явлення Пресвятої Трійці: Бог Отець – як голос, що лунав із неба; Святий Дух – як голуб, що зійшов на Ісуса; Син Божий – як людина, що стояла на березі Йордану. Така велика історична подія й таке неймовірне Боже свідоцтво не завадило тому, що Ісус багатьма не буде прийнятий, що Його будуть гонити, а вкінці розіпнуть на хресті. Святий апостол Павло у своєму листі до Тита написав знамениті слова про Ісуса: «Він спас нас не ради діл справедливості, які ми були зробили, але з свого милосердя, купіллю відродження і відновленням Святого Духа» (Тит 3,5). Для віруючої людини ця подія має велике значення: насамперед, об’явлення Пресвятої Трійці; потім – необхідність людині Тайни Хрещення; і ще – близькість Бога до людини, яку він бажає спасти.
Бог, мимо великих помилок, яких допускалося людство, мимо великої образи, яку Йому спричиняли люди, милосердиться та шукає, радше, пропонує людям шлях до примирення та спасіння. Коли Мойсей зі своїм народом прямували до вибраної землі, люди часто противилися Богові, виявляли різні претензії: то хліба бракувало, потім, м’яса, води, і Господь завжди залагоджував справу. Сталося, що Мойсей за велінням Бога зійшов на гору Синай, щоб отримати Заповіді. Пророк затримався на горі, а люди спонукали Арона, брата Мойсея, щоб вилив їм бога зі золота. Арон послухав і вчинив, як бажали люди, що приклонялися перед божком. Тоді Бог мовив до Мойсея: «… Іди притьмом наділ, бо зіпсувався народ твій, що ти вивів з Єгипетської землі. … Дивлюсь я на цей народ і бачу, що народ цей твердолобий. Тож тепер полиш мене; нехай запалає мій гнів на них та хай винищу їх…» (Вих 32,7;9-10). Дуже благородну позицію зайняв Мойсей, не замовк, лиш став говорити до Бога: «… Навіщо, Господи, палатиме гнів твій на народ твій, що ти вивів з землі Єгипетської потужною силою й міцною рукою? Навіщо мали б єгиптяни говорити: На лихо вивів він їх, щоб повбивати їх у горах та вигубити їх з лиця землі? Відверни ярість обурення твого та зміни гнів на милість супроти твого народу. Згадай Авраама, Ісаака й Ізраїля, слуг твоїх, що їм клявся собою …» (Вих 32,11-13). Великий гріх вчинили сини Ізраїля, але заступництво Мойсея, однієї людини, уласкавили Бога: «І відвернув Господь те лихо, що надумав був навести на свій народ» (Вих 32,14). Молитва однієї людини до Бога, її заступництво за інших має велику силу. Тому молімося не тільки за себе, але й за наших ближніх, за наш народ, за нашу Україну. Святий апостол Павло написав про силу Божої благодаті, яка: «навчає нас, щоб ми, зрікшися нечестя та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці» (Тит 2,12). Хай Пресвята Богородиця виблагає у Господа дару дії Святого Духа, щоб ми ставалися вірнішими дітьми нашого доброго та люблячого Бога!
+ Ігор
Митрополит Львівський
19 січня 2022 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів
