Злагода у домі не залежить від окроплення освяченою водою, а від того, хто там живе. Бо саме людина задає певний тон і гармонію у цьому будинку. Цією та іншими думками поділився єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир у розмові з Юліаною Лавриш для Духовної величі Львова.
1. Йорданська вода не має магічної сили, яка у певний момент перемінить життя. Це людина часто хоче зробити щось швидко і невідкладно, а так не буває. Хоча вона завжди може надати новий напрямок, бо був якийсь переломний момент – можливо, людина зійшла з доброго шляху. І вона знову мусить повернутися до правильної дороги.
2. Злагода у домі залежить від того, хто там живе. Є такий типовий вислів: «У мене вдома негаразди – прийдіть освятіть хату». Це не допоможе, бо саме приміщення – вікна, двері – не можуть бути поганими, лише якісними чи неякісними. А от саме людина задає певний тон і гармонію у цьому будинку.
3. Освячує молитва, а йорданська вода – це відображення нашого життя і молитви. Так, освячена вода нам допомагає. Зокрема, в обряді йорданського водосвяття кажемо, що причащаємось нею, споживаємо її для зцілення душі і тіла. Служачи душпастирем, бачив ситуацію, коли люди намагаються першими набрати освячену воду з резервуарів. Я тоді порадив: «Почекайте у храмі, коли ті, хто найбільше бажають набрати, наберуть, а ви прийдете вже без черги. Краще 5-10 хвилин помоліться у храмі». Коли ми освячуємо щось – квартиру, автомобіль, предмети релігійної атрибутики – маємо концентрувати увагу на молитві. Саме вона освячує. А вже вода – це відображення нашого життя, нашої молитви.
4. Хрещення Івана символізує покаяння. Люди приходили до Івана хреститися. Тоді ми можемо спитати: чого він хрестив? В ім’я кого? Зокрема, мене це запитання завжди цікавило. Думаю, що цей процес символізує покаяння, наскільки людина хоче бути моральною і чинити добрі вчинки. Кожен завжди хоче бути щирим, але не завжди йому це вдається. Так люди приходили до хрещення, яке називали Івановим.
5. Господь хоче показати, що є солідарний з людиною, тому йде у йорданські води, щоб залишити там наш гріх. Христос є солідарним з людиною на її дорозі покаяння. Також Ісус прийшов до Івана охреститися, хоча не мав у цьому потреби, але хоче бути солідарний з людиною на її дорозі покаяння. Ми хочемо змінити свій спосіб життя. У грецькій мові маємо вислів «метаноя», що означає «зміну», «зміну мислення». Тобто – я хочу внутрішньої переміни, виходу на новий етап. А саме – перемінити спосіб власного життя.
6. На свято Богоявлення варто взяти Євангеліє, яке читаємо у цей день і просто ще раз перечитати. Тоді ж спитати – що промовляє цей текст до сучасної людини, до мене? Змінюється час, проте людина залишається незмінною. Бо Боже Слово – це не газета, тижневик, який ми один раз читаємо і викидаємо.
7. Пригадаймо своє хрещення. На Йордані Бог засвідчує, що Йому подобається стиль життя Сина, називаючи Його улюбленим. У такі моменти можемо пригадати собі наше особисте хрещення. Звичайно, ми його не пам’ятаємо, але коли переглянемо альбоми з фото, можемо ввійти у спогади. Саме у цю мить єднання з Церквою Господь також промовив до нас: «Ти – мій син улюблений чи моя дочка улюблена». І ось – що змінилося з того часу? Наскільки я через спосіб життя втікаю від Божої Любові, наскільки наближаюсь?
8. Через стиль життя Божого Сина, який подобається Господеві, ми пригадуємо своє власне життя. Різдвяний час – це споглядання на життя Ісуса-Немовляти. Дитина – щира, проста, вона довіряє старшим. Ми можемо цього у неї навчитися.
9. Який є світ у моєму серці, як ми бачимо його? Якщо я живу у єдності з Богом, то цей світ для мене є чудовим, створений моїм Творцем у найкращий спосіб. Питання у тому, що ж зробила людина з тим світом?
10. Ми є вибраними для певної місії і, властиво, є також очима і руками Бога в світі.
