Еф 5,9-19;
Лк 12,16-21.
Святий Миколай жив дуже давно – так стверджує життя святих про його народження, і це припадає на другу половину третього сторіччя по Христі. Народився святий у Ликії, це частина Малої Азії, тепер Анатолія, що в Туреччині. Господь ростив його як мудрого та святого мужа Церкви від маленької дитини через виховання батьків до його зрілого віку. Потім вихованням та його грамотністю займався єпископ Миколай, що святив його на священника. Хоч був молодого віку, але Микола захоплював своєю благородністю і старших, і молодших. Практикував чеснотливе життя, далеке від всяких світських розваг та гріховних потурань. Коли батьки Миколая переставилися до Господа, він перейняв від них немале майно, але не використав його для особистого збагачення, лиш, розділяв добро поміж убогими та потребуючими. Одного разу святий Миколай вибрався у дорогу в Єрусалим, усі сіли в корабель і пустилися морем до святого міста. Незабаром знялася велика вітряниця; тоді святий ревно помолився – і буря перестала шаліти. Коли прибув у Єрусалим, задумав стати пустинником, але на це не було волі Бога. Повернувся додому і в Патарах вступив до монастиря, що заснував його родич, єпископ Миколай. Не довго залишився там, бо пізнав, що Господь кличе його до душпастирського життя. Прибув у місто Мири, що у Ликії, проживав там і цілими днями молився, як незнаний нікому. У Мирах помер єпископ, і на його місце, за виразною волею Бога, вибрали смиренного Миколая. Він жив убого, його одежа була бідна, їв один раз на день – увечері. Святий не змінив свого способу життя і тоді, коли став єпископом, – навпаки, більше переймався бідними людьми, допомагав, кому міг, піклувався хворими та голодними тощо. Кожного року першого вересня скликав Синод і радився з духівництвом про потреби вірних. Коли в Мирах забракло хліба (~312), Миколай з’явився у сні одному купцеві збіжжя в Сицилії, дав три золотих і просив привезти зерно в Мири. Купець прийняв це лише за сон, а коли прокинувся, тримав гроші в долоні. Згодом торговець привіз зерно у Мири, яке святий Миколай усе викупив та роздав людям. Різні чуда приписують святому Миколаю, які він чинив ще за життя. Найбільше старався про навернення грішників на праведну дорогу життя. Він був ревним душпастирем, який трудився над спасінням людських душ! Рік його кончини невідомий. Зате його ім’я відоме по усьому світі, його милосердні вчинки знані по усіх куточках планети! Правда, що перероблено його у святого Клауса або за Союзу – багато пам’ятають – у діда Мороза? Це так, щоб не згадувати ім’я святого та його добрих діл! Мощі святого Миколая знаходяться у місті Барі в Італії, куди їх перевезено в 1087 році з Ликійських Мир. Багато різних чудес сталося та стається досьогодні за молитвами святого Миколая. Прощі до його святих мощей не вщухають донині. У храм міста Барі постійно прибувають паломники, щоби помолитися при мощах святого й отримати необхідні духовні дари чи матеріальну поміч. Святий отче Миколаю, великий чудотворцю, випроси у Господа миру в Україні та навернення грішників!
А святий євангелист Лука написав притчу, яку виголосив Ісус Христос. Це коротка історія про землеволодільця, скажемо – фермера, якому вродила земля великий урожай. Він не був готовий до такої кількості зібраного зерна. Сам вирішував питання і постановив оновити свої стодоли, тобто розширити чи побудувати більші приміщення для зібраного урожаю. Але на цьому не було кінця монологу, бо він сказав своїй душі, що має великі запаси і відтепер його чекає постійний бенкет: їж, пий і веселися. Бачив добро для тіла, але не подбав про добро для духа? Хоч звернувся: «Душе моя», – але, не включив Бога, який творить безсмертного духа кожній людині. Жодного дбання про свою душу? Бачив лиш земне життя, а про вічне не було мови. Виключив усяку загрозу своєму тілу та своїй душі. Не бачив хвороб, несподіваної пожежі, вітру та дощу, які мають силу зруйнувати стодоли та знівечити зерно? Не боявся нападу грабіжників, які могли пограбувати майно та навіть йому відібрати життя? Не згадував про Бога, якого забув чи не знав, але Господь пам’ятав про нього, знав про багача усе. Той чоловік усю свою надію поклав на достаток, уважаючи, що такий спосіб вирішує усі питання. Багатство не вирішує усього, лиш Боже Провидіння керує усім! Багатій не просив у Господа благословення, не дякував Богу за зібраний урожай, легковажив те, що Господь давав добру погоду та створив відповідний клімат, який сприяв росту зернових рослин. Немудра людина дивилася далеко вперед, будуючи плани відпочинку, а паном нашого життя є Бог, який відає роками та днями людського життя. Обірвалися плани, перекреслені надії бенкетів, щезнула веселість, бо Господь бачив загрозу великого зла, до якого прямував цей легковажний чоловік. Рішуче слово було за Богом: «… Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде?» (Лк 12,20). Чоловік, що посідав велике багатство, отримав від Господа назву «безумний», бо справжня мудрість так не чинить. Святий Миколай поступав по-іншому: своє добро, багатство, яке отримав як спадщину від батьків, розділяв поміж бідними та потребуючими людьми, бачив їхню нужду й нахилявся над ними, як милосердний самарянин. Мудрий Миколай багатів у Бога, а багач навіть не використав для себе того, що зібрав; не зумів і не очікував, що може так несподівано попрощатися з життям. Святий апостол Павло писав ефесянам: «Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля» (Еф 5,17). Можливо, хтось посідає багато добра, але без Бога, воно закінчується сьогоднішнім днем! Справжні багаті люди – це ті, хто бачить Бога у своїй маєтності та ділиться з потребуючими!
Пресвята Богородице, святий отче Миколаю, допоможіть нам здобувати правдиве багатство: «… де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають» (Мт 6,20). Святий Миколаю, допомагай нам у нашій потребі та нещастю!
+ Ігор
Митрополит Львівський
19 грудня 2021 р. Б., Храм святого Миколая, с. Цетуля
