Сьогодні, у п’ятницю 10 грудня, в Архикатедральному соборі святого Юра вдруге відбувся вечір духовної віднови для жінок, який очолив єпископ-помічник ЛА Преосвященніший Володимир.
Реколекції традиційно розпочалися Божественною Літургією, під час якої усі бажаючі мали можливість приступити до сповіді.
Владика Володимир у своїй реколекційній науці запросив учасників вечора духовної віднови вирушити у передріздвяну мандрівку з пастухами до Вифлиєму.
Реколекції – це час поглянути на себе
Реколекції чи духовна віднова – не означає накопичувати знання або послухати щось цікаве. Це час поглянути на себе, відкрити щось нове в собі, може переконатись у тому, що вже знали про себе. Зрештою, ми досить добре знаємо, як жити і що робити. Але не завжди так живемо. Тому маємо собі це пригадати.
Духовна боротьба – це показник доброї дороги
Будемо мати багато перешкод, щоб прийти до храму, зробити щось добре, послужити іншим. А це якраз є показник духовної боротьби. Це означає, що ми тоді на добрій дорозі.
Слово повинно ввійти до нашого серця
Ми багато чуємо про Бога, про євангельську благовість. Але слово проходить і пропадає. Воно повинно ввійти до нашого серця і закорінитися там. Слово як таке починає сьогодні щораз більше втрачати авторитет (зрада подружньої присяги, недотримання обіцянок політиками…). Ми готові більше вірити астрології: гороскопам, снам, щось пороблено…
Лише воплочений Бог може освітити душу
Різдвяні свята стають щораз більш популярні, але водночас існує небезпека, що вони будуть щораз менше пов’язані з християнською вірою. Як це так може бути? Справа в тому, що вже задовго до свята Різдва Христового починається різдвяний бізнес. Бачимо магазини, оздоблені декораціями з зірок та світла, які мають приваблювати покупця. І тут є, на мою думку, такий психологічний момент: людина має прагнення за світлом, за гарним зоряним небом. І це світло в темну пору року в якійсь відповідає прагненням людини. Але тут є парадокс: Не бізнес, а кінцево воплочений Бог, який стає людиною, може подарувати людині правдиву радість, освітити душу, заспокоїти прагнення.
Без християнського коріння Європа не буде Європою, а Україна Україною
Нажаль є такі тенденції секуляризації, зокрема в Західній Європі, щоб говорити лише про свята чи різдвяні свята, але не згадувати про Різдво Христове, бо це може ображати тих, хто не є християнами. Але Європа має християнські коріння. Якщо їх обрізати, тоді вона не буде Європою, а Україна не буде Україною.
Коли приймаємо Ісуса наше життя змінюється на “до” і “після”
Подія Різдва настільки важлива, що ми ділимо історію людства на роки до народження Ісуса Христа і по народженні. Це не випадково, бо світ до його приходу на землю відрізнявся від світу, який настав після цього. Так є і в нас, коли приймаємо Ісуса в наше життя, то будемо змінюватися. Отже, різдвяна ніч є центром нової історії: Бог стає людиною. В темряві терпіння і насилля запалюється світло, яке ніхто ніколи не зможе погасити.
Пастухи перші подивилися в очі Богу
Хто перший зміг подивитися в оченята Ісуса, хто міг першим стати на висоті очей з воплоченим Богом?
Це були пастухи! Не священнослужителі в єрусалимської святині, не богослови, не законовчителі, не політики, а пастухи… Гірська Юдея, де знаходиться Вифлеєм, була типовою околицею пастухів. Протягом спекотного літа пастухи змушені були долати з вівцями великі віддалі. Великою надією був зимовий дощ, завдяки якому все зеленіє на кілька тижнів.
Серце покірної, простої людини чує ангельський спів.
Це, що Бог прийшов для людини, показане, зокрема, в постатях пастухів. Це були прості та убогі люди. Вони були вночі біля стада, невідомо, що думали, можливо чекали ранку. Євангелист Лука каже, що їм з’явився ангел і сповістив народження Месії. Чому їм простим, забутим людям з’явився сам ангел? Тому що вони готові прийняти його вістку. Серце покірної, простої людини чує ангельський спів. У вифлеємській яскині не знайшлося місця для гордого Ірода, а туди ввійшли покірні пастушки. Вони відразу поспішили до Вифлиєму та стали місіонарями, розповідаючи про цю подію. Це, що побачили пастухи у яскині, – це стоїть перед нами.
Блаженна людина, яка має відкрите серце і очі
Згідно давньої легенди пастухи вирушили вітати новонародженого Ісуса, взяли подарунки з собою: сіно, молоко для мами, кожушок… А один пастушок не мав подарунка, йому було прикро, але все-таки пішов з іншими. Марія була заклопотана, як прийняти гостей, та ще мусіла Ісуса на руках тримати. Побачивши пастуха з порожніми руками, віддала йому Ісуса.
“Ми також повинні багато чого відректися, звільнити руки і серце, щоб прийняти Ісуса”, – підсумував владика Володимир.
Опісля духовної науки учасники реколекцій мали змогу побути в тиші, розважаючи над словами Ісусової молитви.
Завершилися чування Молебнем до Пресвятої Богородиці.
Фото зі заходу – тут – Мирослав Мтм
Про перший вечір духовної віднови можна почитати перейшовши за цим посиланням
