Святого Дмитрія вшановують і в Україні: є названі храми його іменем, зокрема, тут, на львівських Збоїщах; людям надаються імена цього покровителя. Сьогодні ми зібралися його возвеличити, а тим самим утвердитися у нашій християнській вірі. Про це сказав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященний Володимир під час проповіді до вірних у храмі святого влкмч. Димитрія з нагоди храмового празника.
«Різні дороги нас привели сьогодні до храму, бо різним і особливим є життя кожної людини: одні працюють, інші вчаться в школі чи університеті, навіть якщо це є зараз онлайн; ще інші є в дорозі чи може випадково потрапили до храму… А ми святкуємо празник. Вершиною цього святкування є Свята Літургія. Хоча може хтось думати, як там ситуація вдома, чи всі здорові, чи є достатньо їжі…», – зауважив проповідник.
В храмі, на молитві, – продовжує думку Архиєрей, – ми знаходимо тишу, мир, спокій. Як ми потребуємо тиші та спокою! Хоча хтось може сказати, що це втрата часу бути на тишині, мовчати чи молитися. А звідки ж тоді брати силу для життя…
«Важливо в шаленому ритмі зупинитися та задуматися, де ми стоїмо та куди йти в житті. Сьогоднішнє свято та євангельське слово можуть нам в цьому допомогти», – наголошує він.
«В Євангелії чуємо про певну небезпеку, яку несе світ. Хоча тут може в нас закрастися непорозуміння. Що розуміється під поняттям «світ»? Згідно Книги буття знаємо, що світ є добрий, бо створений Богом. Сам Бог називає своє створіння добрим. Світ в розумінні євангелиста Івана має негативне відображення. Означає не стільки витвір чи створіння Бога, а радше спосіб думання, який опертий на страсі та егоїзмі. Це вже людина внесла свої корективи через свобідний вибір, через непослух, це є наслідок гріха. Хто чинить добро, зазнає ненависті, навіть переслідувань. Світ любить того, хто йому належить, а ненавидить того, хто вказує на марноту, на морально-духовні вартості», – пояснює єпископ-помічник.
«Цю дорогу перейшов сам Ісус Христос та Його вірні послідовники. Одним з них є св. Димитрій», – зазначив владика Володимир.
За його словами, смерть мученика є відображенням, коронуванням його життя. Ми небагато знаємо про життя св. Димитрія. І навіть це, що знаємо з передання, є спірне, неоднозначне. Згідно одного джерела він жив у другій половині ІІІ століття в місті Солуні. Виховувався в християнській вірі, його батько був високим цісарським урядовцем. Після смерті батька сам отримав високий уряд протоконсула. Але надалі визнає свою віру, живе нею. За це Дмитрія було вкинуто до в’язниці за цісаря Максиміліяна, бо тоді якраз ще до декрету Костянтина (313) дуже сильно переслідували християн. Згідно передання, Дмитрій з в’язниці благословив св. Нестора на боротьбу проти непереможного цісарського гладіатора Лія. А цісар, довідавшись, що Нестор переміг, а Дмитрій його благословив, наказав проколоти Дмитрія списами в 306 році. В деяких джерелах можна прочитати, що Нестор виступив проти ворога з хрестом в руках і вбив його.
«В нашій голові може зродитися конфлікт: Чи відповідає християнській моралі вбивати? Як оцінити цей вчинок?», – припускає проповідник і пояснює: «В даному випадку йдеться про захист людської гідності та християнської віри. І Дмитрій сам стає мучеником за християнську віру. Його прославив Господь Бог по смерті не лише чудами, але виявилося, що з його мощей витікало цілюще миро-олія, яка зціляла недужих. На Балканах збудовані храми під його іменем».
Старозавітня книга мудрості (4,7-15) говорить: «Праведник хоч і вмре передчасно, знайде спокій, бо чесна старість не в довголітті і не міряється числом років. Вік старості – це життя неосквернене… За короткого часу, ставши досконалим, він виповнив довголіття. Душа його була вгодна Богові, тому він забрав його».
«Тому не так важливо до життя додавати років, а набагато важливіше до тих років, які маємо, додати життя», – наголосив владика Володимир.
Празничне святкування завершилося обходом довкола храму та окропленням освяченою водою.
