Флп 2,5-11;
Лк 10,32-42;11,27-28.
Усі люди знаходяться у стані відношення до когось, а увесь світ перебуває у відношенні до Бога. Ми, як особи, крім відношення до Бога маємо відношення до людей, живих істот, речей, навколишнього світу та справ, які завантажують наше життя. Люди трудяться, реалізують Божу волю, виконують свої обов’язки, налагоджують необхідні стосунки, будують далекі й близькі плани тощо. І з усього все добре тоді, коли людина живе вірою в Бога, будує своє життя на основі християнських цінностей, пильнує свого сумління – словом, живе любов’ю до Бога та ближніх. Хто уже в схилі віку, розуміє швидкоплинність життя на землі. Усе навколо змінюється, а наша душа зростає мудрістю, силою та позитивною Божою енергією. І тут існує єдина правда, про яку стверджує Христос: «Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає» (Лк 11,23). Отже, хто не зростає в Божих очах, той втрачає, маліє в Божих дарах. В духовному житті немає зупинок, ані відпочинку, необхідно постійно гребти проти течії світу й зла, бо інакше бурхлива негативна течія захопить нас і понесе зі собою! Людина завжди у виборі: добра або зла; з Богом або проти Нього – третього й посереднього не існує. І Господь бачить кожну людину, знає її нутро, кожну думку, її слова та вчинки… Ми відповідальні перед Господом за наше життя, за його поставу перед нашим Творцем. Святе Писання вказує на двох сестер Марію та Марту, які мали відношення до Ісуса Христа, але їхнє відношення було різним. Марта готувала прийняття для Ісуса та учнів, а Марія слухала Його слів повчання. Ісус похвалив Марію, яка слухала слова Божого, слухала Бога! Господь не критикував Марти, лиш вказав, що Марія краще вчинила, вслухаючись у слова Ісуса! Слухати Бога – краще, аніж чинити свою волю відносно ближнього!
Сьогодні велике свято не тільки у цьому храмі, але в усій нашій Церкві. В усіх святинях прославляємо пресвяту Богородицю, Її свято Успіння, дякуємо Їй, молимося до Неї, благаючи милосердя над нами. Ми спогадуємо пресвяту Марію, Матір Ісуса Христа, яка привела Його на світ! Під словом успіння в цьому випадку розуміємо смерть, розлуку тіла від душі. І Богородиця заснула сном навіки. Тіло Її залишалося певний час на землі, а дух полинув до небес. Вона прибула в небо, щоб виявити вдячність і поклонитися Отцеві, Синові і Святому Духові! Цієї зустрічі, цього свята у небі довго чекали, бо до Господа прибула Мати Божа, особа, для якої Він створив благодатну душу, духа зі самого щедрого Божого дару, це – душа ласки, неповторна і єдина! Ангели з великою шаною кланялися та вітали Її, вони перебували у стані подиву, захоплення Її красою, бо вона перевищувала їх, мимо того, що посідала тлінне тіло. Згодом, через кілька днів, тіло Марії полинуло у небесні простори, у Небесне Царство. Ми називаємо це свято Успінням, тому що сам Спаситель сказав про Лазаря апостолам: «… Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його» (Ів 11,11). А Лазар помер, проте Ісус називав це сном. Чому? Тому що усі люди помирають, йдуть у вічність, але всі воскреснуть – тому смерть справедливо називаємо сном. Ісус воскресив Лазаря, який помер, Він воскресить увесь людський рід, кожну особу, яка перебувала у лоні матерів! Ось слова Ісуса, Сина Божого, про воскресіння та суд: «Як же прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави. І зберуться перед ним усі народи…» (Мт 25,31-32). Усі, що померли природною смертю чи загинули в який-небудь інший спосіб, яких тіла навіть ніколи ніхто не знайшов, подібно як пророка Мойсея, – усіх Господь покличе до життя, на справедливий суд, щоб по правді нагородити або покарати. Тому молімося до Марії, яка бажає нам допомогти більше, ніж ми цього бажаємо. Бо у Кані Галилейській ніхто Її не просив, щоб Вона допомогла на весіллі молодим, яким закінчилося вино, а Марія вирішила це питання так, що мало хто знав із учасників весілля. Ісус на прохання Марії перемінив багато води у вино! І Вона знає про наші людські потреби, про наш духовний стан, наші недомагання, очікування та надії. Святий Учитель Церкви навчає: «Ні, вона усе чує, тому що у місці світлому, в країні живих перебуває Мати спасіння, джерело присутнього світла, – яке відчуває тілом, а думає божественно» (св. Ів. Золот., «Про створення світу VI» п.8). Вона – Мати спасіння, просімо насамперед, щоб були спасенні наші душі й душі наших ближніх! Мета нашого життя на землі – пізнавати й виконувати волю Бога, який освячує та спасає наші душі. Хто наражається на втрату спасіння, таким слід пам’ятати слова Ісуса Христа, який сказав про зрадника Юду: «… горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому!» (Мр 14,21). Марні багатства, марне міцне здоров’я, високі наукові звання, великий авторитет, нічого не означає завоювання усього світу тощо, коли людина не посяде у вічності Бога! Хто не буде з Богом, такі залишаться терпіти з грізними демонами! Стараймося за усяку ціну зростати в любові до Бога та ближніх на землі! Практикуймо Сповідь та святе Причастя, мирімося з Господом та ближніми, живімо чеснотливо, щоб отримати вічну нагороду! Бо у вічності, як повторяла свята Тереза з Авіля: завжди або ніколи з Богом! Хай пресвята Богородиця допомагає нам у спасінні нашої душі!
Хай добрий Бог благословить усіх нас на щирі моління, дає сили духу, доброї енергії, щоб не докучала нікому хвороба, особливо коронавірус! Пресвята Богородице, опікуйся вірними цього славного храму, посвяченого в Твоє ім’я!
+Ігор
Митрополит Львівський
28 серпня 2021 р. Б., Храм Успення Пресвятої Богородиці, Львів
