Ді 11,19-26,29-30;
Ів 4,5-42.
Зустріч Ісуса з жінкою біля історичної криниці була неповторною, важливою та глибоко повчальною! Із опису, що представляє святий Іван євангелист, показується, що Ісус згодом розповів учням про цю жінку та перебіг розмови з нею. Спаситель, як ініціатор розмови, просив у жінки самарянки, яка прийшла зачерпнути води, – напитися. Ця дуже здивувалася, пізнала відразу, що Він із юдеїв, то яким чином просить її, самарянки, води – бо ті народності не мали між собою добрих відносин. Вона не відмовила подати Ісусові води, лиш підкреслила різницю у взаємовідносинах. Син Чоловічий не сперечається, лише скеровує її увагу на те, що, коли б вона щиро поглянула в сторону Бога й знала про Нього, тоді би просила Його про живу воду. Господь пропонує їй набагато більше, ніж просить у неї! Таких співрозмовників самарянка ще не зустрічала у своєму житті, хоч знала не одного. Після почутого Ісусового слова у неї починаються внутрішні переміни, бо відразу називає Ісуса паном. Її ставлення до Спасителя преображається, набирає серйозності та поваги. Така розмова для неї була великою несподіваною, а співбесідник виявився особливим! Не про земські речі та не про холодну воду розмовлятимуть, лиш до вищого духовного рівня підносив її Спаситель. Вона ще добре не розуміла про живу воду, бо говорила про глибоку криницю Якова й відсутність черпака для води, звідки б у Нього якась жива вода, про яку ніхто їй ніколи не говорив? Але мова про живу воду зворушила її, зацікавила, защеміло у серці, й вона намагалася більше знати про неї.
Учні Христові пішли у місто, тому самарянці легко було розмовляти з Ісусом, тим більше, що Він розпочав бесіду. Жінку дивувало, як то так, що чоловік просить у неї напитися води, одночасно пропонуючи їй живу воду? Існує якась різниця, бо, хоч Ісус посідає живу воду, одночасно просить її напитися, а до усього стверджує: «… хто нап’ється води, якої дам йому я, – не матиме спраги повіки…» (Ів 4,14). Незнайомий чоловік виразно наголошує самарянці, що вода, яку він пропонує, біжить у вічне життя. Вона знайшлася у великому сумніві: бажала від Господа живої води; одночасно стверджувала, щоб не приходити до криниці черпати. Зрозуміло, що Божої води, Господнього дару неможливо зачерпнути в криниці. Його виключно дає Христос тим, хто у Нього просить, а Він від себе пропонує всім вічне життя! Господній дар легше черпати, простіше здобути, як витягати воду із криниці, бо не потрібно відра та черпака, вистачить мати добру волю, і Господь відразу зрозуміє людину, прощає провини та дає дар любові! Уже й просила Ісуса живої води, а Він не спішив їй давати, лише звернувся до неї, щоб позвала чоловіка, мовляв, у мене є що дати не тільки тобі, але й твоєму чоловікові. «Нема в мене чоловіка» – почув Ісус у відповідь і відразу сказав їй більше, що п’ятеро попередніх, яких вона мала, й теперішній – не чоловіки їй. Не шукала фактів, щоб заперечити сказане Христом… Жінка назвала Ісуса пророком й перевела мову, що їхні батьки поклонялися на цій горі, а юдеї, мовляв, твердять, що правдиве місце поклоніння Богові знаходиться у Єрусалимі. А Ісус переконував жінку, що поклоніння Богові не залежить від місця, лиш необхідно поклонятися духом і правдою. Господь приймає такі поклоніння: служіння духом та правдою, серцем та душею! Самарянка не була далека від віровчення, знала, що має прийти Месія, Христос, який повинен усе звістити. Й тут несподівано почула підтвердження від чоловіка, з яким розмовляла: «… То я, що говорю з тобою». Розгорілася цікава богословська розмова, бо жінка зустріла не тільки пророка чи глибоко віруючу особу, але самого Месію… Грішна самарянка розмовляла з Богом, який не сказав і слова про стан її душі, не відвернувся від неї, лиш боровся за добрий стан її духа! Якраз в апогей розмови повернулися апостоли, які дивувалися, що Учитель розмовляє з жінкою, однак не поставили Йому жодного запитання… Учні подивляли Ісуса, що Він – великий пророк, чудотворець, гроза для демонів – покірно розмовляє з простою жінкою, ще й самарянкою. Вони нічого його не питали, бо у тому мали рівень виховання. А що ж та мудра, віруюча, освічена на певному богословському рівні жінка? Не могла тримати у собі мовчки так багатого позитивної духовної енергії. Залишила глечик і побігла у місто, розказуючи прохожим, що зустріла чоловіка, який повідав їй правду про її життя. Була зворушена розмовою із Господом, не могла вийти з дива – й ставила питання мешканцям: чи він часом не Христос? За одну зустріч, за одну коротку розмову вона поставила високий рівень чоловіку, який просив її напитися води, який сказав їй усе, що вона робила, можливо, він – Христос! Навіть учні Христові, які ходили з Ним довший час, слухали Його науки, були свідками чудес, бачили, як Він виганяв дияволів або воскрешав померлих – сумнівалися в Ньому, а жінка самарянка заговорила про Христа як про Месію. І що ще тут так глибоко зачіпає? А це те, що Ісус жодним словом не дорікнув жінці за її легковажне життя, лиш згадав їй про чоловіків, і тій вистачило, щоб застановитися над своїм життям, бо вона зустріла іншого чоловіка, який говорив правду у вічі. Що більше скажемо? Бог не осудив жінки за її нечесне життя, не моралізував її тощо – а це означає не тільки Його велику любов та доброту до людини, але Він навчає, що коли між людьми трапляється подібне – невірності й зради – повернімо голову, придивімося милосердному обличчю Бога й прощаймо нашим ближнім, любімо їх з новим запалом! Повіримо Ісусові так, як повірила самарянка, щиро визнавши, що вона робила й визнала Його за Месію! Через цю жінку численні самаряни, які прибули до Ісуса, увірували в Нього, що Він – Спаситель світу!
Добрий Господи, який не відвернувся від грішної самарянки, лиш преобразив її серце, змилосердися над нами, прости нам провини наші й наповни любов’ю до Тебе, та до наших ближніх! Добра наша мати Маріє, рятуй нас!
+ Ігор
Митрополит Львівський
30 травня 2021 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів
