На всі наші виклики чи питання неможливо дати відповідь розумом. Бог нас покликав до служіння, ми цього самі не могли придумати, хоча дали свідомо згоду. Проте Бог завжди дає ласку. Замало є прочитати формулу визнання віри, поставити під нею підпис, за цим мусить стояти наша життєва постава. Ми не можемо себе обманути. Життя є коротке, тому хочемо заінвестувати його в добру справу. А це є наше служіння нащодень, яке несе в перспективі вічну радість. На цьому наголосив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященніший Володимир під час проповіді до вірних у день пам’яті свв. мчч. Бориса і Гліба, у святому хрещенні названих Романом і Давидом та св. великомуч. Христини. У цей день Архиєрей звершив священниче рукоположення Ярослава Гусака.
«Як важливо бути далекоглядним, не дивитися лише земними мірками, а з перспективи вічності»
«У час, коли липень передав естафету серпню, ми роздумуємо і схиляємо голови перед святим Володимиром Великим, який завершив діло хрещення Київської Русі, розпочате своєю бабцею княгинею Ольгою. Через хрещення він передав нашому народові великий скарб християнської віри», – зазначив проповідник.
За його словами незалежно від хрещення, людина залишається свобідною, вибирає дорогу спасіння або загибелі, що можна побачити в родині Володимира Великого. Його сини Борис і Гліб були побожні і лагідні юнаки, а Святополк змовлявся з чужинцями проти власної батьківщини і, використовуючи смерть батька, повбивав братів Бориса і Гліба, щоб захопити владу у Києві.
Почитаємо їх як святих, – каже владика Володимир, – бо вони радше вмерли, але не пішли зі зброєю проти свого ближнього, брата. Як важливо бути далекоглядним, не дивитися лише земними мірками, а з перспективи вічності.
«Ісус Христос дає чудовий приклад досконалої любові на довгу дистанцію»
На його переконання, святі Борис і Гліб є немовби коментарем євангельського слова, яке говорить, що слуга не більший від свого пана.
«Ісус Христос не лише говорить про любов, а дає чудовий приклад досконалої любові на довгу дистанцію», – наголосив Архиєрей.
«Що ми можемо для себе навчитися? Люди часто питають, звідки є зло, ненависть? Чи може Бог створив зло? Ні, Бог створив для людини все найкраще, а також дав їй великий подарунок своєї любові – свобідну волю. І Бог ніколи цього подарунку своєї любові не забере назад. Хрещення змиває первородний гріх, але людина надалі стоїть у виборі між добром і злом, часом навіть нахил до зла переважає. Людина є спокушувана, повинна щоденно працювати над своїм освяченням. А смерть є укоронування цілого життя, бо неможливо в один день стати доброю чи поганою людиною», – переконаний Преосвященніший Володимир.
«Інвестиція життя у добру справу – це наше служіння на щодень….»
Проповідник вказав на особливий момент Святої Літургії – усі присутні стануть свідками священичого рукоположення співбрата Ярослава.
«Не завжди є такі свята як сьогодні, в житті священика, як і кожної людини є будні, коли нас ніхто не бачить, ми лишаємося на одинці з власним служінням. Нас супроводжують сумніви, можливо питання, чи це моя дорога. Недарма в обряді рукоположення співаємо тропар мученикам. Є немало спокус, щоб відійти, є багато пропозицій в житті. Думаю, в житті Ярослава також неодноразово лунатиме питання: А чи мені цього треба?», – зауважив єпископ-помічник і підкреслив: «Сам факт священства не врятує, якщо не будемо щиро служити. На всі наші виклики чи питання неможливо дати відповідь розумом. Бог нас покликав до цього служіння, ми цього самі не могли придумати, хоча дали свідомо згоду. Але Бог дає ласку. Замало є прочитати формулу визнання віри, поставити під нею підпис, за цим мусить стояти наша життєва постава».
«Ми не можемо себе обманути. Життя є коротке, тому хочемо заінвестувати його в добру справу. А це є наше служіння на щодень, яке несе в перспективі вічну радість», – наголосив Преосвященний Володимир і побажав на завершення свого батьківського слова: «Нехай святі Борис та Гліб, а також великомучениця Христина супроводжують Ярослава та всіх нас!»
