У Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла владика Володимир очолив парастас за упокій душі народного артиста України Федора Стригуна, видатного актора, режисера, педагога та багаторічного художнього керівника Львівського національного театру імені Марії Заньковецької.
У слові пам’яті владика Володимир провів паралель між театральною сценою та євангельською притчею про сіяча, звернувши увагу на особливий дар Федора Стригуна доносити слово до слухачів.
«Покійний новопреставлений слуга Божий Федір зі сцени театру також сіяв Боже слово. Пригадую, з дуже виразною дикцією. Для кого? Для слухачів», – зазначив владика Володимир.
Роздумуючи над значенням театру, владика пригадав слова самого Федора Стригуна про те, що мистецтво не розв’язує проблем замість людини, але допомагає їй відчути їх і не залишатися байдужою до того, що відбувається навколо.
«Театр – це не є місце, де вирішуються проблеми, але це є місце, де людина стає вразлива на ці проблеми, шукає питання на виклики і це стимулює не бути байдужим до того, що робиться довкола», – процитував владика слова митця.
Владика Володимир також закликав присутніх у молитві замислитися над власним життям, його плодами та тим, що кожен залишає після себе.
Творчість Федора Стригуна стала невід’ємною частиною історії Львова й української культури. Його ролі, вистави та багаторічна праця в театрі залишили слід у серцях глядачів і житті багатьох поколінь митців.
Вічна пам’ять! Царство Небесне!
