Митрополит Ігор: «Не біймося Бога, лиш любімо його!»

-
Post font size
+

Середа Кл 3,17-4,1; Лк 9,44-50 (о. д-р Турконяк Р.) с. Червоне 01.11.2023.

Дуже дякую вам, що прибули сьогодні у храм, щоб спільно помолитися і стати перед обличчям нашого Небесного Батька! Це добре, що ми любимо Бога, нашого Творця, Спасителя, і знову кажу, – люблячого Батька. Наш Господь, пам’ятаємо, це Батько, Батенько, який любить нас безмежно, а наша любов до нього не може зрівнятися з його любов’ю до нас!

Не знайду жодного порівняння коли скажу, що ми усі разом – комашки, а він – всесвіт. Неосяжний та неуявний просторий космос! Наш отець, перекладач Святого Письма, доктор Рафаїл Турконяк, який знає більше мов, як пальців на руках і ногах стверджує, що Син Божий, Ісус Христос, звертався до Небесного Батька, ніяк по-іншому, як «Батеньку», хоч ми й звикли до звертання «Отче»! І ми можемо говорити Богові – «Батеньку» і звертатися до нього саме так, як у наших приватних молитвах та зверненнях. Бог – наш Батенько Небесний, який любить нас ніжно й безконечно! Не біймося Бога, лиш любімо його! Не лякаймося наших гріхів, каймося і перепрошуймо Небесного Батенька за слабості та духовну неміч! Він знає більше нас і про нас, ніж ми знаємо себе! Автор псалмів вкладає такі слова в уста молільників до Бога: «Бо Він пізнав наше творіння. Згадай, що ми є порохом. Чоловік, наче трава його дні, наче цвіт поля, так відцвіте» (Пс 102,14-15). Кажу це для того, щоб ми не боялися Бога, як не боїмося нашого батька чи матері, які люблять нас і завжди готові усе простити. Рідко трапляються батьки, які б не любили своїх дітей, це специфічні особи, мало адекватні, які розминулися зі своїм батьківством та материнством…! Не біймося Бога! Пам’ятаймо, що демон бажає, аби ми мали страх до Бога й уявляли собі нашого Небесного Батенька строгого й караючого. А наш Батенько – милосердний, довготерпеливий, багатомилостивий і люблячий! Кажу вам про це, бо і я колись боявся Господа, а тепер йду до нього, припадаю та прошу його, щоб прощав мені помилки, яких допускаюся, а він мене завжди чекає, щоб радо простити!

Святий апостол Павло писав до святих в Колоссах повчальні листи. Він навчає, щоб усе, що чинять люди, робили в ім’я Господа Ісуса. Чому? Бо тоді вчинки будуть правильні та гідні нагороди, а поганих діл та слів Господь не приймає. Апостол Павло звертається до чоловіків, їхніх дружин та дітей, щоб усі жили в любові між собою, зважували свої вчинки, слова та відношення. Чинили усе, вдивляючись у Господа.

Часом не хочеться когось послухати, виконати якесь діло. Але, коли згадаємо й виконаємо з любові до Бога, тоді й себе переможемо і добре діло звершимо! Апостол промовляє до працівників та підвладних, щоб не служили й не виконували обов’язків про людське око, а усе чинили з любові до Бога, на його славу.

Навчаючись так виконувати працю та обов’язки в обличчі Бога, особа завжди має його перед очима й свідома того, що для Господа усе слід робити з любові та докладно. Господь знає не лише виконану працю, але й намір та думки людини! Перед Богом усе відчинено, йому все знано та прозоро. Тому блаженний Павло пригадує і керівникам, щоб не кривдили підлеглих, справедливо й належно оцінювали їхній труд. Бо керівники, також стоять перед Господом відкриті та прозорі. Вони нічого не зуміють скрити перед Божим оком.

Наше положення таке, що ніхто від Бога не втече й немає чого втікати. Навпаки, треба до нього прибігати, приближатися, любити його, миритися з ним й просити прощення. Господь завжди справедливо оцінить кожне слово та кожний вчинок людини. Пам’ятаймо про Бога в кожному нашому ділі та вірно служімо йому!

Святий апостол Лука наводить слова Ісуса, який пригадував своїм учням, що він має бути виданий у руки людей. Учні до кінця не розуміли, що означає це видання в руки людей та боялися його про це запитати, відчуваючи певну тривогу.

Переключилися на оцінювання: хто з них був би найбільший? Спаситель знав про це, тому поставив серед них дитину та повідомив – хто приймає дитину в його ім’я, той приймає його та Небесного Батька. І додав важливе повчання, що хто серед них уважає себе найменшим, той є великою особою в Божих очах. Учні, хоч були присутні з Ісусом під час різних оздоровлень (помноження хліба, вигнання бісів тощо), залишалися людьми й не усе приймали глибоко, тим більше віру в те, що Ісус – Бог. Цього вони не збагнули! З короткого читання Євангелії, яке ми сьогодні почули, розуміємо як розвивалася розмова Ісуса з учнями. Вони перескакували з однієї теми на іншу: то бути найбільшими, то забороняли комусь ходити з ними, хто бісів проганяє і т.д.! Апостоли, на той час були духовно слабкими, кволими. Це був їхній духовний рівень. Ми з вами теж маємо різний духовний рівень, різне відношення до Бога, про що відомо лише Господу!

Сьогодні день святих Косми і Даміа́на, ім’ям яких названий цей святий храм. Це два брати, лікарі, християнські мученики III-го століття, що безоплатно лікували людей, «безсрібники» та навертали на християнство. Їхню історію не буду розповідати вам, і так уже багато сказано. Загостримо увагу на тому, що вони були християнами й вірними Богу до кінця свого життя. Не відреклися віри в Ісуса під час гонінь, поклали голови під меч за переслідування цісаря Діоклетіана, віддали своє життя з любові до Бога. Стали мучениками в ім’я Ісуса й отримали вічну нагороду в небі.

Сьогодні, також, 79-та річниця світлого упокою праведного митрополита Андрея Шептицького, – великий святитель, значуща особа нашої Церкви та нашого народу! Митрополит мав багато перешкод у своєму архиєрейському служінні, має багато перешкод і тепер, щоб бути проголошеним блаженним, а згодом, святим. Він був ув’язнений царським російським урядом у 1914 році. Зазнав три роки випробувань як в’язень, але не зламався. Радо прийняв ув’язнення, як волю Бога, бо без дозволу Господа це б не сталося.

Після визволення з в’язниці, митрополит писав: «Не три роки ув’язнення, а ціле своє життя радо провів би у в’язниці, лиш би тебе, дорогий мій український народе, бачити свобідним і вільним». Тепер маємо можливість взяти книжку або сісти за комп’ютер й багато перечитати про митрополита Андрея чи інших наших угодників. Якось так сталося, що митрополита Андрея і свої недооцінювали й чужі відверталися, а він служив Богові, мимо негативної людської постави до нього!

Молімося до Господа, щоб наш Небесний Батько прискорив час його беатифікації та канонізації! Праведний Митрополите Андрею, виблагай у Господа завершення війни в Україні та миру в усьому світі!

Останні новини

Екобюро УГКЦ Львівської архієпархії під проводом о. Сергія Довби провело екологічно-патріотичний табір у горах під назвою «Місія». Табір...
Упокоїлася в Бозі п. Ганна, мама о. Івана Колодія, священника Львівської Архиєпархії. Заупокійні богослужіння: Парастас - сьогодні у...
Зарваниця, 2–12 липня 2024 року Божого Цьогорічний Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви проходив у Марійському духовному центрі в...
Коли ми приходимо на прощу до Зарваниці, ми усіма фібрами своєї душі відчуваємо, що над нами відкривається небо,...
Цьогоріч 12 липня минуло 13 років, коли вперше вірні УГКЦ молились святу Літургію на сходах Гарнізонного храму святих...