Сьогодні уся Католицька Церква згадує і молиться за хворих людей. Тих, кого торкнулась душевна і тілесна недуга, хто є поранений війною.
Хвора людина потребує діяльної підтримки: фахового лікування, пошани та співчуття від суспільства.
У лікарні чи вдома увага до хворих дітей, дорослих чи осіб, які є у термінальному стані свідчить про людяність та зрілість людської спільноти.
Сам Ісус часто зцілював хворих і навіть ототожнював себе з ними. «Я був хворий і ви відвідали мене» Мт. 25, 36.
З нагоди цього дня Святійший Отець Папа Лев ХІV пише наступні слова:
«Спільну місію турботи про хворих, Святий Лука продовжує кажучи, що самарянин “відчув співчуття”». Співчуття є глибоким почуттям, яке спонукає до дії. Це почуття, яке виривається із середини та веде до відданості стражданням інших. У цій притчі співчуття є ознакою активної любові. Воно – не теоретичне і не сентиментальне, а таке, що перетворюється на конкретні жести: самарянин підходить, зцілює рани, бере на себе відповідальність і піклується.
Але будьте обережні, він робить це не сам. «Самарянин шукав господаря, який міг би піклуватися про цю людину так само, як ми покликані запрошувати інших і зустрічатися в спільноті, яка сильніша за суму малих індивідуальностей». Я на власному досвіді місіонера та єпископа в Перу спостерігав, як багато людей діляться милосердям і співчуттям так само, як самарянин і господар. Члени сім’ї, сусіди, медичні працівники, ті, хто займається пастирською опікою. Всі, хто зупиняється, підходить, піклується, супроводжує і пропонує те, що має. Всі вони надають співчуття соціального виміру.
Цей досвід, що є реалізованим у мережі стосунків, виходить за межі простої індивідуальної відданості.
Дорогі брати і сестри, справжні ліки від людських ран – це спосіб життя, заснований на братерській любові, вкоріненій у любові до Бога. Я палко бажаю, щоб у нашому християнському спосібі життя ніколи не бракувало цього братнього, «самарянського» виміру — інклюзивного, сміливого, відданого та підтримуючого — який має своє найглибше коріння в нашому єднанні з Богом, у вірі в Ісуса Христа. Запалені цією божественною любов’ю, ми справді зможемо присвятити себе на благо всіх, хто страждає, особливо наших хворих, літніх та стражденних братів і сестер.»
Додаток до Єктенії усильного благання під час Божественної Літургії:
Ще молимось Господеві Богу нашому за всіх хворих, за зцілення їхніх душ і тіл. Утверди, Господи, їхню віру і укріпи їх у надії, бо Ти є джерело оздоровлень і податель всякого добра.
Ще молимося за всіх медичних працівників і за тих, хто своєю працею приносить немічним полегшення страждань і болю. Подай, Господи, їм Свою благодать, щоб їхні душі були завжди сповнені милосердя, доброти і співчуття до хворих, а в праці, щоб вони виявляли глибоку пошану до їхньої гідності.
Ще молимося за усіх священнослужителів капеланів і за тих, хто здійснює волонтерське служіння хворим. Подай Господи, Свою благодать, щоб у їхньому служінні стала видимою Твоя любов і милосердя до всіх, хто несе важкий хрест недуги. Будь, Господи, їм помічником і подателем сили та нетхнення для сповнення діл милосердя.
Молитва
Отче святий, Лікарю душ і тіл,
Ти послав єдинородного Твого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, що зціляє всяку недугу і рятує від смерти. Пошли з неба Твою лікувальну силу, торкнися до тіла, згаси гарячку, вгамуй страждання і всяку приховану неміч. Будь лікарем слугам Твоїм, воздвигни їх з постелі болісті і з ложа страждань цілими та повносилими. Даруй їх Твоїй Церкві, щоб благоугоджали вони і творили волю Твою. Бо ти єси джерело оздоровлень, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з єдинородним Твоїм Сином і єдиносушним Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
