У Прилбичах триває загострення тривалого конфлікту між громадою Української Греко-Католицької Церкви та представниками так званого «ковпаківського руху». Отець Андрій Стадницький, який є настоятелем місцевого храму вже 18 років, детально описав хронологію подій та пояснив, чому ситуація знову вибухнула восени цього року.
Як зазначив отець Андрій, протистояння зародилося ще у 2006–2007 роках, коли група вірян, що підтримувала священника Богдана Радюка, захопила храм, який будувався як греко-католицький.
— Конфлікт насправді виник ще давніше, коли спільнота людей, які перестали до «ковпаківського руху» силою захопили храм, який будувався як греко-католицький Перший камінь-хрест заклав і освятив владика Юліан Ґбур. Дуже багато датків, коштів йшло від владики Михаїла Гринчишина — він будувався український греко-католицький храм, — наголосив отець Андрій.
У 2007-му трапились два гучних епізоди — 29 липня 2007 року (День народження Митрополита Андрея) храм був зачинений і вся громада, яка прибула на прощу, молилася Літургію на дорозі. 1 листопада 2007 року (День смерті Митрополита Андрея) ситуація повторилася. Представники руху ланцюгами заблокували навіть вхід на територію, і сама церква також була замкнена.
Саме 1 листопада 2007 року було прийнято рішення про деблокування входу, що стало початком чувань і боротьби за законне право користування.
Після цих подій була досягнута усна, незадокументована домовленість про почергове спільне користування. Проте вже у 2008 році лідер цієї спільноти, колишній священник Богдан Радюк, отримав екскомуніку (відлучення) від Католицької Церкви. Це створило тривалу моральну проблему.
Після тих подій поліція організувала зустріч сторін, де усно домовились про використання храму обома групами. Проте жодних юридичних документів не підписали, бо «ковпаківці» ніде не зареєстровані.
Рішення про відновлення повного контролю над храмом у 2024 році було зумовлене двома ключовими факторами: завершенням юридичних процедур та необхідністю забезпечення безпеки. Попри напруження, за останні 18 років отець Андрій та інші священнослужителі активно розбудовували культурний та духовний центр у Прилбичах: проведено численні виставки, зокрема робіт Тараса Лозинського, створено етнопростір у відновленому будинку, відкрито прихисток для переселенців. Як керівник юридичної особи, отець Андрій несе відповідальність за майно, особливо враховуючи, що на території храму функціонує музейний комплекс, де експонуються цінні речі.
Одна з кімнат храму, за словами священника, була захоплена «ковпаківцям» ще у 2007 році. У 2024 році, за благословенням Митрополита Ігоря, прийнято рішення, за допомогою відповідних служб, повернути в користування та забезпечити охорону усіх приміщень храму.
Попри те, що дозвіл Митрополита Ігоря на деблокування приміщення був наданий у 2024 році, отець Андрій вирішив не загострювати ситуацію перед ювілеєм Андрея Шептицького.
— Я взяв на себе відповідальність відтермінувати прийняте рішення, щоб пам’ять про Митрополита Андрея ми могли відсвяткувати врочисто. Та цьогоріч, після завершення прощі, прийняли рішення, втілити в життя це рішення Митрополита Ігоря. Про це я повідомив голову ОТГ, правоохоронців, СБУ, нашу церковну владу. За участі державної служби охорони ми встановили в цих приміщеннях охоронну сигналізацію, камери спостереження, уклали договір із охоронною фірмою. Про це також повідомили представників «ковпаківського руху», ― пояснив отець Андрій.
Отець Андрій підкреслює, що діяв максимально прозоро. Представників розкольників усно повідомив про встановлення охорони та про те, що, незважаючи на це, за попереднім запитом, храм буде відчинений для їхніх молінь.
― Я їм повідомив і повідомив в присутності голови ОТГ, представників СБУ, поліції, що відчинятиму двері будь-яким паломницьким групам, зніматиму сигналізацію з приміщення храму для того, щоб будь-хто міг там молитися.
Проте вже 16 листопада камери зафіксували, як вони на зборах закликали розбивати двері. І, усвідомлюючи, що отець Андрій діє в межах чинного законодавства (як вони самі це підтвердили на записах камер), вирішили вдатися до насильства, щоб не втратити цей храм.
― Вони силоміць обрали двох людей пенсійного віку, для того, щоб вони йшли розбивати двері. Я документував, як вони мене і зневажають, і шарпають, і грозяться мені колеса в машині попробувати. Я надав всі записи з камер відеоспостереження. Та я не відчуваю на них образи, а лише сум і жаль, що серед них і педагоги, які себе так дискредитують. У цій ситуації я бачив, як сектанти топчуть нашу Українську Греко-Католицьку церкву.
«Ковпаківці» поширюють тезу, що отця Андрія не підтримує громада. Насправді, як наголосив священник, він попросив парафіян не приходити, щоб уникнути бійок і сутичок, на які й сподівалися представники розкольницького руху.
— Я попросив всю свою громаду залишатися вдома, щоб не було зіткнення. Після інциденту я отримав багато повідомлень від наших вірних, у яких вони висловлювали жаль, що не були зі мною тоді.
Отець Андрій підкреслює, що ще тривають слідчі процеси. Зі свого боку він усіляко співпрацює з правоохоронцями, зокрема, надав поліції всі записи камер. Священник сподівається, що подальші рішення будуть ухвалені на основі закону.
Згідно з юридичними нормами, група розкольників не має жодного права на це місце, оскільки не є зареєстрованою юридичною особою.
― Я не можу чекати умовно місяць часу для розвитку цієї справи. Тобто я в законному праві знову деблокувати це приміщення і знову поставити там сигналізацію.
Отець Андрій закликає правоохоронні органи до превентивної, а не лише постфактумної роботи. А також відділи освіти та підприємства відреагувати на поведінку своїх співробітників, зафіксовану на відео.
А всю Українську Греко-Католицьку Церкву ― підтримати і стати на захист святині.
― Важливо, щоб ми як спільнота разом із нашим Митрополитом Ігорем і владикою Володимиром там стояли і молилися. Адже скривдження отримала ціла Церква.
Отець Андрій підкреслює, що якщо ця група людей прагне мати свою святиню, вони мають подбати про те, щоб виділили ділянку для того, щоб вони будували свій храм, а не робити безчинства у законно оформленому греко-католицькому центрі.
Підготувала Наталія Павлишин
Світлини Катерина Гевало (з різних років)
