«Бути певним у непевному завтра» – цикл духовних роздумів ієромонаха-студита Іллі (Мамчака), про те, що є близьким для серця й потрібним для внутрішньої постави та у діалозі з Богом. Про підсвідоме бажання мати опору та шукати Бога, про людські страхи та мужність, про надію та її значення у життєвій дорозі. Духовні роздуми будуть корисними для розуміння себе, а для когось, можливо, стануть орієнтиром у пошуках відповідей на внутрішні запитання.
Випробування перевіряють людину на міцність, але можна зламатися. Чому впасти – це не кінець маршруту, а можливість стати кращим? Як наповнити своє серце надією, незважаючи на біль падіння?
Без випробування нічого не буває. Коли ми купляємо якусь річ, ми до неї уважно придивляємося. Якщо у нас виникають сумніви, ми її не купляємо. Коли ми щось робимо, ми також перевіряємо, чи воно є зроблено добре, чи зле. Можна сказати, що все проходить через перевірку. Також життя наше Господь випробовує різними обставинами. До прикладу, можемо побачити у спорті. Коли людина чогось навчається, тоді тренер не просто займається з нею на тренуваннях, показує вправи, старається виховати в ній наполегливість, вчить її, як боротися із супротивником, і тим самим він готує своїх учнів до змагань. Змагання показують результат тренувань. Наше християнське життя також перевіряється: чи ми справді є християнами. Господь також нас випробовує, чи ми любимо Його, чи ми готові виконувати Його заповідь навіть у труднощах, щоб отримати від Нього винагороду. Апостол Павло каже, що той, хто бореться законно, той отримує винагороду, а хто переступає правила боротьби, не отримує винагороди. Тому ми проходимо через різні випробовування, які нас шліфують. І вони відкривають нам внутрішній стан, в якому ми знаходимося.
Наша уява дуже легко переборює спокуси, але дійсність нам відкриває велику трудність боротьби. До прикладу, якщо людина дуже легко піддається гніву, злості, то вона випробовується різними ситуаціями – несприятливими, які начебто є проти неї. Як вона реагує? Тому Господь допускає різні ситуації, щоб ми змогли побачити, в якому стані знаходиться наша душа. Випробовування ніколи не допускаються понад нашу силу. Адже як каже апостол Павло (1 Кор. 10, 13): «Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести». Мені запам’яталося пояснення афонського старця, який говорив, що коли ти можеш розміряти силу осла, і не навантажуєш на нього більше, аніж він зможе понести, то подумай, що Господь ще краще знає наші сили і не допустить спокусу понад них. Якщо батьки своїх дітей вдома ніколи не навантажують працею понад їх силу, невже Господь, Який сотворив людину, Який є її Отцем, дасть їй випробування понад її сили? Звичайно, такого не буває.
Але чому людина падає? Її упадки стаються через безпечність, в якому є присутня неуважність і розслаблення. Тому коли приходить спокуса, вона може легко подолати людину. Але наше життя полягає в постійній боротьбі. І як говорить Господь устами пророка Єремії: «Ти, що впав, хіба не встанеш?». Тому, як хтось через безпечність падає, він має можливість знову встати і на майбутнє бути уважнішим. Для нас є потішаючими слова Господа апостолу Петру. Апостол думав, що сім разів прощати є велике діло, то Господь йому сказав, що не сім разів слід прощати, а сімдесят по сім разів. В цьому Господь відкриває своє милосердя і дає шанс людині вставати і йти далі. Причина багатьох упадків криється в нас самих. Інколи ми гріхів не хочемо, але те, що веде до гріха, не відкидаємо. Але скільки б людина не падала, Господь завше дає їй силу підніматися і йти вперед. Бо Він нікому не відмовляє, хто Його просить. Прикладами є життя святих Августина та Марії Єгипетської, які піднялися з гріхів та стали святими.
Водночас ми бачимо, що для Господа не важко допомогти людині, якщо вона шукає Його допомоги. Якщо у неї буде зростати бажання противитися гріхам, її душа буде ставати сильнішою, і падіння її будуть зменшуватися.
Розмовляла Христина Нищей
Спеціально для пресслужби Курії Львівської Архиєпархії
Світлина: lds.lviv.ua
