Субота перед Воздвиженням 1Кр 2,6-9; Мт 10,37-11,1 (о. д-р Турконяк Р.) Храм святого Володимира, Львів 13.09.2025.
Святий апостол Павло відважно пояснював та писав не прості теми богословських наук або християнську філософію. Це означало, що він довіряв людям, оцінював їхні знання й вірив, що його слова з Господнім благословенням принесуть свої успішні плоди. Можливо, не швидко і це не його справа, він сіяв, а Господь дає зріст та успіх! «Бо якщо я звіщаю Євангелію, то нема чим мені хвалитися – це мій обов’язок. І горе мені, якщо не благовіститиму» (1Кр 9,16). Апостол наголошував на Божу премудрість, яка глибока, давно існувала, спільно із Господом і полягала на любові Творця світу та Спасителя усіх людей! Люди світу не пізнають її, не допускають існування Господа у своєму житті, навіть, у наш час чуємо про те, як могутні цього світу заповідають собі довге життя, якщо будуть замінювати різні важні життєві органи тіла на молодші, тобто, омолоджуватися. Можновладці забувають, що особи молодого віку, посідаючи добре здоров’я, помирають, коли Бог кличе духа людини до себе. У Святому Писанні ще напочатку Господь вирік такі слова: «… Дух мій не перебуватиме в цих людях на віки, бо вони є тілом, будуть же їхні дні сто двадцять літ» (Бут 6,3). Божа премудрість визначає тривалість життя людини, а не людська обмеженість, посилаючись на омолоджування тіла, вказуватиме Господу на тривалість її віку!? Святий Павло згадував про розп’яття Сина Божого, якого людська мудрість не пізнала й відразу підтверджує про інше життя, у вічності, його приготовив «Бог тим, що його люблять». Людині нічого не принесе довге життя, лише праведне життя перед Богом, на що споглядає Господь, вчинить людину вічно щасливою у небі, після смерті тіла на землі…
Святий євангелист Матвій написав правдиві слова Ісуса Христа, який пригадував народові, що Господа Бога слід любити понад усе й перед усіма! Ісус не давав вибору батькам, але строго наказав, що, насамперед, любити його, а потім, своїх дітей. І просто, Христос підтвердив, коли хтось більше любить сина чи доньку, такі особи негідні його. Ісус заохочує, щоб з радістю приймати щоденні хрести, тобто, різні випробування й з любові до нього зносити їх. Не нарікати, не звинувачувати нікого, тим більше Бога, лише спокійно, покладаючись на Господа, терпеливо переживати й нелегкі випробування у житті. Господь добрий, тому каже, щоб йти за ним, слідом, не збочувати, бо він підтримує вірних йому, теж тоді, коли хтось перебуває у великих клопотах. Віддалятися від Бога, означає, більше заплутуватися в житті та ускладнювати свої терпіння, попадати в життєву непевність та наражати на небезпеку своє спасіння. Ісус згадував про чашку поданої води потребуючому, тобто, старатися чинити добро, навіть, невелике, бо воно може перерости у значний засіб спасіння! Подібно, до зерна гірчиці, яке дрібне, але: «… коли виросте, стає більшим за всю городину і стає деревом, так що прилітають птахи небесні і гніздяться на його гілках» (Мт 13,32). Не шукати й не очікувати гучних та показових вчинків, а будувати своє духовне життя добрими ділами, щоденно, складаючи цеглину на цеглину. Господь приймає такі вчинки, бо вони прості та добре виконані! Не очікувати нокдауну, але спокійними ударами набирати очки, як у боксі, бо вони приносять перемогу.
Достойні священики, Богдане Кулик та Андрію Хомишин, ось, близькими числами місяця вересня виповнилося 15 років від часу, коли ви стали священниками. Не так багато часу, але й не мало! Чудес ви не творили, дякувати Богові, але своїм щоденним вірним служінням Господові та людям, ви принесли багато, дуже багато духовної та іншої користі нашому суспільству. Колись Господь звернувся до священника Аарона: «І ти, і твої сини після тебе зберігатимете ваше священство згідно з усіма звичаями жертовника і внутрішнє занавіски, і служитимете служби дари вашого священства. …» (Чис 18,7). Дбайте про преподобне служіння Господові, бо про вас дбає Господь! Виконуйте гідно богослужіння на престолі, кормлячи вірний народ святим Причастям та Божим словом! Це – більше для вас, як подати чашку холодної води, щоб отримати достойну нагороду від Господа! Хай Господь благословить вас мудрістю духа та глибиною сердечної любові до нього та ближніх! Пресвята Богородице, візьми під свій покров цих своїх священників, Богдана та Андрія, провадь їх, благаю, шляхом до небесної нагороди. Амінь.
