Завершується 2024 ювілейний рік владики Миколая Чарнецького в УГКЦ.
Впродовж цього часу відбулося багато духовно-мистецьких заходів, присвячених блаженному, які дали нам можливість краще пізнати постать новомученика. Перелік нової інформації про владику доповнюємо дуже цікавими фрагментами з усних інтерв’ю проекту «Образ сили Духу: Жива історія підпілля УГКЦ», опрацьованих Світланою Гуркіною – канд. іст. наук, доцентом Інституту Історії Церкви УКУ:
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ
Я не претендую на вичерпний аналіз образу блаженного священномученика Миколая Чарнецького (14 грудня 1884 – 2 квітня 1959), а радше хочу накреслити кілька штрихів до його образу на основі того, як його запам’ятали і розповіли про нього сучасники.
Наші інтерв’ю записувалися в проміжку 1992-2006 рр. Більшість оповідачів (особливо з покоління, яке особисто знало владику Миколая) вже відійшли від нас, тому в них вже нічого не перепитаєш, не уточниш. Серед інтерв’юерів цього проекту є і засновник нашого Інституту Історії Церкви владика Борис Ґудзяк, і відомі письменники (як от п. Василь Габор), і діти репресованих священиків, і студенти ЛБА-УКУ. Остання фізично заархівована справа має номер 2010.
Звичайно, найбільше про кир Миколая знають його співбрати редемптористи. Також серед оповідачів є єпископи (зокрема, Филимон Курчаба, Володимир Стернюк, Павло Василик, Степан Меньок), духовенство, богопосвячені особи, миряни. В цих усних інтерв’ю є інформативні згадки про блаженного Миколая Чарнецького (переважно у тих, хто особисто знав блаженного, є родичем таких осіб чи належав до їх близького кола довірених осіб), хоча часом є й короткі згадки, малоінформативні.
Сьогодні хочу поділитися уривками з кількох інтерв’ю, в яких блаженний Миколай Чарнецький постає як наставник, єпископ, святитель; в яких передаються його особистість і риси характеру, а також згадується його як опікуна і небесного заступника.
НАСТАВНИК, ЄПИСКОП, СВЯТИТЕЛЬ
Блаженного Миколая Чарнецького з міжвоєнних часів і за Другої світової війни згадують оповідачі як того, хто мав сильний вплив на молодь, яка обирала священство і душпастирство. Читаючи життєві історії, я вибрала два свідчення: перше з кінця 1930-их років, а друге – з 1943 року.
Єпископ Филимон Курчаба, ЗНІ:
«Рукополагав нас у Бельґії, вертаючи з Риму, єпископ Миколай Чарнецький у 1937 році. Це відбулося в 3 дні. На перший день – нижчі свячення і піддияконат, на другий день, на святої Ольги, був дияконат і третій день – неділя – було рукоположення на священиків. Було нас тоді 5 чоловік.»
У своєму другому інтерв’ю єп. Филимон уточнює про свого святителя у Бельгії:
«І по 5-ім році приїхав до нас наш улюблений Миколай Чарнецький, котрий вертав з Рима. То що 3 роки їздили єпископи відвідати Святійшого Отця і здати менше-більше справи зі своєї роботи, своєї дієцезії. А він був на Волині як місіонар, а потім як адміністратор.»
Сестра Христина Сиротинська, ЗССНДМ згадує про вплив настанови єпископа Чарнецького про Таїнство священства і значення Літургії перед свяченнями її батька, о. Івана Сиротинського:
«(Батько) був свячений 16 грудня 1943 року у церковці редемптористів. Перед свяченням він пішов, зробив реколекції в отців редемптористів на вулиці Зібликевича… і тоді там, зараз перед кінцем реколекцій, він мав таку дуже приємну нагоду зустріти особисто владику, який прийшов до нього до кімнати і сказав йому, що це є дуже велика подія, що буде відбуватися у його житті, саме священиче свячення. І йому сказав так гарно про Божественну Літургію. Тато це згадував: «Божественна Літургія — це є Боже милосердя, яке спливає на світ». І це його дуже-дуже вразило. Також те, що владика Чарнецький далі сказав: «Навіть, якби ти нічого іншого не робив, а тільки відправляв Службу Божу у стані ласки, ти би зробив дуже багато, бо ти спричиняєшся до того, що допомагаєш, щоб Боже милосердя спливало на людство». І тато сказав, що він тоді собі так постановив, щоб все-все дуже побожно і уважно відправляти Служби Божі… І тато сказав, що він ніколи не забуде того візиту і він цінить грамоту священства, яку дістав з підписом Чарнецького. Тільки його підпис там був, але він казав, що то є найбільший дарунок, що він може мати.»
ОСОБИСТІСТЬ І РИСИ ХАРАКТЕРУ
Спогади тих, які знали єпископа Миколая Чарнецького особисто:
● владика Филимон Курчаба, ЗНІ – називав його “наш улюблений Миколай Чарнецький”.
● бр. Косма Крочак, ЗНІ (який жив разом і обслуговував владику Миколая у Львові на вул. Вечірній, 7) охарактеризував його так «Дуже був такий сердечний, ввічливий і дуже мало їв.»
● сестра Февронія зі Згромадження сестер милосердя св. Вінкентія (які надсилали пакунки на заслання у табори): «Він своїм милим поглядом навертав людину. Він був дуже благий.»
● п. Володимир Скорохід (племінник бр. Косми Крочака): «За характером єпископ Чарнецький був веселою і дотепною людиною. Навіть про важкі тюремні роки розповідав із гумором.»
● бр. Василь (Михайло Стець), ЗНІ: «Він трошки був сумним, в нього сміху рідко було… Він був все святий.»
● п. Роман Г.: «Він був святим чоловіком, але не наївним, що часто у нас буває. Він був обережним і розумним, як кажуть, второпним… Владика був дуже маломовним. Говорив лаконічно і мало, бо підозрював, що включена апаратура, яка записує його слова.»
● архиєпископ Володимир Стернюк: «Я його добре знав… Він був людина дуже добра і через це він так попався, бо він занадто був довірливий до всіх людей, які до нього приходили… Він дійсно був святий чоловік… Дійсно, він був гідний того, щоб дістати нагороду в небі і бути проголошеним навіть святим.»
ОПІКУН І НЕБЕСНИЙ ЗАСТУПНИК
● З автобіографії їмості Ольги Лашків (з Калитовських): «Блаженного Миколая Чарнецького вважаю опіконом нашої родини. До нього часто молюся, маю землю з його могили, реліквії Блаженного, до яких завжди прикладаюся і прошу про допомогу. Думаю, що завдяки цим молитвам я, маючи вже 80 років життя, маю добру пам’ять і пишу».
● п. Марія Заблоцька: «Ми ходили часто на Личаківське кладовище на могилу блаженного нашого єпископа Чарнецького.»
● єпископ Степан Меньок:
Інтерв’юер Сенів Юлія, ЛБА – 2002:
– Владико, в 1985 році отця Михайла (Винницького) знову арештували, коли він вертався від гробу Миколая Чарнецького.
єп. Степан Меньок:
– Біля гробу владики Миколая Чарнецького завжди були такі спеціальні пости із відділів КГБ. Вони просто записували, які люди ходили туди на гріб, і думали, що через них вони вийдуть на якусь більш глибшу структуру нашої Церкви. Хоча, як мені здається, вони і так багато знали, і не треба було їм навіть просто слідкувати за рядовими членами. Але коли вони бачили цю людину дуже часто на гробі, то це вже їх дуже дразнило. Я знаю, як Василя Кобрина декілька разів просто побили, коли він ходив на цей гріб, а він знову вперто йшов туди.
Отець Михайло Винницький дуже шанував і з таким великим пієтетом ставився до особи владики Миколая Чарнецького. І напевно там на гробі він черпав ту духовну силу. То не дивно, що він, напевно, попав якраз в поле обзору тих, хто там дуже часто слідкував за тими людьми.
● п. Данута Захарчишин (знала про владику Миколая Чарнецького з розповідей о. Михайла Винницького): «Отець Винницький мав дуже велике щастя вчитися і дістати свячення від владики, єпископа Чарнецького. Він його ввів в духовне життя. Тепер я розумію, що він наслідував владику Чарнецького, який його висвячував разом із владикою Василиком Павлом.»
● Сестра Христина Сиротинська ЗССНДМ (про переконання її батька, о. Івана Сиротинського, у святості єп. Миколая): «І в цей час ще, як він не був проголошений блаженним, у цей час батько вважав його за особу святу і казав: „І я тепер постійно молюся за нього. При кожній Божественній Літургії я молюся за нього і до нього“. Вже у цей час батько бачив у ньому щось надзвичайне.»
Заохочуємо всіх, хто має спогади про блаженного священномученика Миколая Чарнецького (свої або своїх рідних), – записати їх і поділитися ними з Інститутом Історії Церкви Українського католицького університету.
