Погляньмо на Спасителя, Він не покинув Хрест, а прийняв і виніс його на Голгофу. Він знав, що хрест є тимчасовим, бо за хрестом приходить Воскресіння та спасіння. Спрага Ісуса на хресті є спрагою за моєю любов’ю. Жоден „оцет чи жовч“ матеріальних речей, а ще більше гріха не можуть втамувати цієї спраги. Я можу нести хрест! Але тільки тоді, коли знаю, для чого це роблю, коли і моя любов буде розп’ята для Ісуса Христа. Це є благовість християнства. Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії Владика Володимир у роздумах на свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, 14 вересня 2024 року.
«Спрага Ісуса на хресті є спрагою за моєю любов’ю»
«Кожна людина в тій чи іншій сфері життя є розп’ята, переживає власну Голгофу. Скільки речей нам спричинює біль. Часто промовляємо як Ісус слова: „Боже, де Ти є, чому Ти мене покинув?“ (пор. Мт. 27, 46). Як ставитися до тих хвилин розп’яття, які щодня повторюються? Чи зможу свій хрест взяти і понести?» — замислюється проповідник і, шукаючи відповіді на поставлені запитання, наголошує: «Ісус Христос не мав свого хреста, він ніс хрест за тебе і за мене. Погляньмо на Спасителя, Він не покинув Хрест, а прийняв і виніс його на Голгофу. Він знав, що хрест є тимчасовим, бо за хрестом приходить Воскресіння та спасіння. Спрага Ісуса на хресті є спрагою за моєю любов’ю. Жоден „оцет чи жовч“ матеріальних речей, а ще більше гріха не можуть втамувати цієї спраги. Я можу нести хрест! Але тільки тоді, коли знаю, для чого це роблю, коли і моя любов буде розп’ята для Ісуса Христа. Це є благовість християнства».
«Хрест, який мав стати знаряддям сорому і смерті, став символом прослави, пошани і життя. Але в історії християнства завжди були спроби зневажити хрест. Старші пам’ятають, молодші можливо чули, як в другій половині XX століття радянська система ставилася до хреста та християн. Християн переслідували, а хрести скидали з храмів і каплиць Сьогоднішні часи не є винятком. Нема в нас прямого переслідування християнства. Але спроби „зневажити хрест“ мають інші прояви, наприклад у пропозиції хибної кар’єри, кращого життя на землі, де людина часом відважується топтати моральні цінності», — додає єпископ-помічник.
«Зброя Бога — це любов до людини»
«А що там заповіді Божі, а що там піст, а всі так роблять… А що інші подумають про мене? Було б набагато легше жити, якби людина не звертала увагу на те, а що подумають інші», — переконаний архиєрей.
«Ісус залишився майже сам з хрестом, але Він знав, для чого це робить. Хоча майже всі, навіть найближчі покинули Його. Боротьба чи зневага хреста є зневагою Бога. Війни проти Бога ще ніхто не виграв, бо зброя Бога — це любов до людини. І якщо людина цю любов відкине, то вона приречена на загибель», — застерігає проповідник.
«Хрест бачимо на куполах наших храмів, каплиць, він є в наших домівках. Сьогодні він є прикрашений червоними трояндами та виставлений на нашому тетраподі. Хрест нагадує завжди, куди ми йдемо, яка ціль нашого життєвого паломництва. Важливо це усвідомити, а ще більше цим жити!» — наголосив владика Володимир, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ.
Фото з архіву