Світлий понеділок Ді 1,12-17,21-26; Ів 1,18-28 (о. д-р Турконяк Р.) Винники 06.05.2024.
Уривок із книги апостольських Діянь описує подію, яка відбувалась після вознесіння Господа на небо та очікування апостолами приходу Святого Духа, що обіцяв Ісус Христос. Усі зібралися разом, ревно молилися, зверталися до Сина Божого й очікували благословення. Учні розуміли й усвідомлювали свою слабосилість, відчували брак духу мужності й ради. Навчалися духа слухняності, тобто пригадували слова Ісуса Христа й вдумувалися в них. Господь багато говорив до своїх учнів, але вони не все розуміли та не все серйозно сприймали. Коли Господь воскрес та вознісся на небо, їм потрібно було самостійно вирішувати багато духовних справ, які стосувалися проповідування слова Божого. Спаситель велів учням перебувати спільно на молитві до приходу Святого Духа. Серед них була Марія, мати Ісусова та інші жінки. Апостол Петро, якому Ісус доручив владу служіння та відповідальності, звернувся до присутньої громади, яка налічувала 120 осіб, щоб вибрати когось з-поміж них замість Юди, що покинув їх. Юда не витримав заколоту та неспокою свого сумління. Замість того, щоб прийти до апостолів й попросити прощення у Господа, він закінчив своє життя самогубством. Пам’ятаємо, що Господь наголосив про зрадника: «… горе ж тій людині, що зрадить Сина Людського; краще було б тій людині не народитися» (Мт 26,24). Життя продовжувалося, учні Ісуса готувалися до служіння божому людові, бо їх для цього покликав Господь, тому старалися поповнювати свої ряди.
Кількома реченнями відреагуємо на текст святого євангелиста Івана, який пропонує нам чергове літургійне читання. Юдеї в Ізраїлі, особливо в Єрусалимі, контролювали ситуацію між своїми, хоч нічого не могли на той час протиставити могутній римській владі, яка панувала в їхніх землях. Між ними з’явився Іван Хреститель, якого вони не знали, але були свідками, що він хрестить поза містом у річці.
Святий Іван Предтеча не афішував себе, він покірно виконував волю Небесного Батька. Старші юдеї послали до Івана священників та левітів, щоб довідатися про його особу. Він не ховався і не втікав, лиш відповідав на їхні запитання, що він не Христос, не Ілля і не пророк. А прислані до Івана особи не відступали, бо мали принести відповідь старшині про нього. Пророк сказав їм дуже смиренно, що він голос у пустелі, який закликає людей рівняти дорогу Господеві. Голос без особи, навіть таке смиренне свідчення про себе зробив святий Предтеча. У свій час, Святий пророк Ісая звертався до народу: «… Приготовіть господню дорогу, прямими робіть стежки нашого Бога» (Іс 40,3). А йшлося про духовний шлях, про світлий напрям людських душ, за який уболівав святий пророк. Він докладав зусиль, щоб люди вірили й поклонялися єдиному Богові. Нам невідомо що знав чи не знав Іван Хреститель про особу Ісуса Христа. Коли святий Предтеча був кинутий у в’язницю, він чув про Ісуса й послав своїх учнів спитати його: «… Чи ти є той, хто йде, чи маємо чекати іншого?» (Мт 11,3). Ісус недовго шукав відповіді, лише просив переказати Іванові такі слова: «Сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують; мертві встають, убогі сповіщають; щасливий той, хто не спокуситься через Мене» (Мт 11,5-6). І цього було достатньо пророкові, аби знати про Спасителя, якому він готував дорогу.
Церква представляє нам через Святе Писання великого пророка, святого Івана Хрестителя, про якого сам Ісус Христос сказав: «… Не було між народженими від жінок більшого від Івана Хрестителя…» (Мт 11,11). Син Божий говорив такі поважні слова про святого Предтечу, а люди й з такими, хто значний перед Богом, думають й вирішують по-своєму. Як приміром цар Ірод наказав стяти голову святому Івану. Поводився так, ніби він дав життя пророкові й не думав про відповідальність перед Богом за вчинене вбивство. І самого Христа, Сина Божого, люди розіп’яли на хресті. Але цим поганим людським актом, як думали вороги Бога, не закінчилася історія з Ісусом Христом, бо він воскрес – переміг зло, переміг гріх! Ісус, коли жив на землі, сказав такі слова: «… бо настає час, коли всі, що в могилах, почують його голос; і вийдуть ті, що робили добро, на воскресіння життя, а ті, що робили зло, – на воскресіння суду» (Ів 5,28-29). Він часто говорив апостолам не тільки про своє воскресіння, але й переконував їх у воскресінні всіх людей. І ми також готуємося до воскресіння, що відбудеться після смерті. Не забуваймо, що наше життя не закінчується гробом чи смертю на землі. Наш Господь усіх воскресить, навіть тих, хто заперечує життя після смерті тіла. Дбаймо про добрий стан нашої душі – це нетрудна справа! Готуймося до щасливого вічного життя, яке очікує всіх нас!
Чинімо добро, стараймося жити чесно. Коли ж помиляємося чи вчиняємо гріх, спішімо до святої сповіді, каймося за промахи в нашому житті, бо Господь милосердний і радо прощає нам провини. Хай свято воскресіння Христа, стане для нас великою надією та переконанням нашого воскресіння, що його довершить Господь! Пресвята Богородице, виблагай нам дару віри в те, що Бог воскресить нас усіх!
Христос Воскрес!
