У Велику середу, 1 травня 2024 року, у відпустовому центрі Львівської архиєпархії – «Страдч», за участі єпископа-помічника Львівської архиєпархії владики Володимира, відбувся день духовної віднови для родин загиблих, полонених та пропавших безвісти захисників Івано-Франківської ОТГ.
Реколекції розпочалися останньою в цьому році Святою Літургією Напередосвячених дарів, яку звершив владика Володимир.
У душпастирському слові до родин військових архиєрей запевнив у молитовній підтримці, а також підкреслив важливість єднатися через Святе Причастя з нашими рідними незалежно від того де вони перебувають.
«Сьогодні Страдецька гора створює нам родинну атмосферу, дарує свої материнські обійми. Ми прийшли сюди з дуже різними відчуттями. Нелегко є щось говорити. Тут важливо прийти, помолитися і разом побути. Я хотів би просто бути поруч, відчути ваше серцебиття, бо Страдч – це місце, де ми з тими, хто плаче – плачемо. З тими хто радіє – радіємо. Служимо тим, хто просить прощення гріхів. Йдемо разом хресною дорогою. Тут хочеться мовчати, бо коли людина мовчить тоді вона починає слухати і чути», – зазначив проповідник.
Архиєрей скерував увагу на євангельське: жінка взяла миро і вилила його на Ісуса.
«Це був превентивний вчинок, бо тоді миром намащували покійника. Це був великий вчинок любові. В іншому місці жінка названа грішницею, яка сльозами обмила Ісуса і втерла своїм волоссям», – пояснив він.
«Сльози – це не є лише хімічна сполука, яка складається з солей, жирів… Солі є для того, щоб берегти очі перед інфекціями, а жири, щоб змащувати повіки. Здорова людина кліпає очима – це природні процеси. Сльози – це також спосіб комунікації. Бо все те, що ми не можемо сказати словами, говоримо через сльози. Є сльози смутку, радості, втрати чи позитивної напруги очікування, що хтось повернеться до мене», – додав він.
Окремо владика Володимир наголосив на Святих Тайнах Сповіді і Пресвятої Євхаристії.
«Сьогодні ми тут разом зі сльозами залишили наші гріхи у сповіді. Ми є недосконалі люди. Навіть те, що постановляємо поправитися не є гарантією. Це прохання до Бога товаришувати нам на життєвій дорозі. Ми принесли зі собою наших найрідніших людей. Тих, які віддали життя за нас – як найбільший вияв любові. Ті, хто є в полоні чи пропавших безвісти. Ми прийняли Святе Причастя. Через Пресвяту Євхаристію ми з цими людьми єднаємося. Коли ми віддаємо сльози жалю просимо Бога про вічні обійми для тих, хто покинув цей світ. Їхнє життя чи навіть біологічна смерть для їхнього захисту є своєрідним миром любові, яке є виявлене для свого народу», – ствердив проповідник.
«Пам’ятаємо у вашому імені всіх людей, які прийшли і є разом з нами. Сльози, які ми проливаємо є прикрим моментом, але це також є момент зцілення. Ми почали зі Святої Літургії, щоб помолитися за наших Захисників, потиснути їм руку. Відчуваємо особливу вдячність перед кожним чоловіком, який стоїть на захисті нашої Батьківщини», – запевнив єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
На цю хресну дорогу нашої України у страсному тижні хочемо принести молитву, щоб ми мали силу разом дійти до Воскресіння.
Дуже важливо, щоб ми не були в розпачі чи переживали кризи. Бо певні кризи чи почуття злоби нас з’їсть, а ми маємо нашу землю відбудовувати. Бо наші Захисники віддають своє життя не за розпач, а щоб ми мали силу відбудувати Батьківщину.
Також родини загиблих, полонених та пропавших безвісти захисників привітав парох о. Іван Колтун, побажавжи їм залишатися на дорозі з Богом.
На завершення усі разом помолилися панахиду за рідних та Героїв.
