11 січня 2024 року, у день пам’яті прп. Теодосія, єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир звершив священниче рукоположення диякона Юрія Дроф’яка в Архикатедральному соборі святого Юра.
Під час проповіді архиєрей пригадав життєву дорогу прп. Теодосія, а також закликав не боятися смерті, а змарнованого життя.
Сьогодні звершуємо пам’ять святого преподобного Теодосія, зачинателя спільного життя.
Владика Володимир пригадав біографію святого:
“Він народився в першій половині 5 ст. в Кападокії в християнській родині. Виростаючи в церковному контексті, прагнув пустинного життя. Пішов до Єрусалиму поклонитися святим місцям, шукаючи усамітнення. Тоді оселився на горі Сіон, згодом при церкві Пресвятої Богородиці, яку звела благочестива Глікерія. На перший погляд, здається, що він був всіма забутий та нікому не потрібний. Але суворий спосіб життя молодого Теодосія привернув увагу людей і вони почали збиратися при його печері. Юнак боявся через людську похвалу впасти в гріх гордості. Тому він покинув це місце та перейшов до Вифлеєму, де провадив 30 років дуже аскетичний спосіб життя. Але і там його віднайшли люди”, – розповів він.
Збиралося щораз більше учнів, – продовжив розповідати проповідник, – які бажали при ньому зростати в досконалості. Теодосій цінував повчання Василія Великого, якого вже тоді вважали святим. В центрі навчання св. Василія було заохочення пам’ятати про смерть. Про це Теодосій постійно нагадував своїм учням. Хто думає про смерть та суд, той помре в Божій ласці та суд його не буде страшний. Хоча християнство не є навіюванням страху, а заохочення до любові Бога і людей.
І додав: “Кількість учнів постійно зростала. Тоді Теодосій будує монастир з чотирма церквами, також дім для бідних та прочан, лікарню. Тому він названий зачинателем спільного життя. Монахи спільно жили в цьому монастирі, разом молилися, працювали та споживали їжу. Преподобний Теодосій мав свій стиль управління монастирем, віддаючи перевагу лагідності та любові. Він розумів, що любов об’єднує людей. А гнів чи жорстокість людей відштовхує. Любов Теодосія творила численні чуда. Він покинув землю в похилому віці”.
На переконання владики Володимира, приклад життя св. Теодосія показує, що людина в своїй істоті є соціальна. На пустині витриває лише той, хто здатний до спільнотового життя. Пустиня, усамітнення не є втечею від чогось, а радше прагнення Когось. Там людина зустрічає Бога, чує Його ніжний голос. Тоді знає, як далі жити і що робити. У випадку Теодосія паломництво до Єрусалиму досить змінило його життя. Шукаючи усамітнення, тиші, він знайшов спільноту. Оскільки подружився з Богом, то прагнув інших зробити Його приятелями.
“Сьогодні стаємо учасниками священичого рукоположення нашого співбрата Юрія. Він також переживав свої «пустині» з багатьма питаннями. Юрій неодноразово був на паломництві в Єрусалимі та багатьох інших місцях. Можливо до кінця не розумів, до чого це все веде. Церква посилає Юрія служити людям у священстві. Сьогодні він отримує частину відповідей на свої питання, якусь частину відповідей дадуть люди, яким покликаний послужити. А решта відповідей отримає, коли вже зустрінеться з св. Теодосієм на лоні Авраама. В будь-якому випадку не варто боятися смерті, а змарнованого життя”, – підкреслив архиєрей.
“Прямуймо разом послідовно туди, де св. Теодосій вже чекає. Нехай він нам товаришує також і на нашій дороз”, – побажав владика Володимир.
Наприкінці Божественної Літургії новорукоположений о. Юрій звернувся з подячим словом. Священник подякував за цей день Богові, Митрополиту Ігорю та своєму святителю – владиці Володимиру, родині, друзям, священникам, парафіям, але в особливий спосіб своїм батькам:
“Дякую батькам: мамі, що дочекала того дня. Люблю і молюся весь час. Дякую, що плекала християнство в мені з самого дитинства. Дякую татові, який на небі. Тату, я вже священник! Молися за мене…”, – сказав о. Юрія Дроф’як.
