Еф 6,10-17;
Лк 13,10-17.
Святий апостол Павло уболівав за людей, за їхній добрий духовний стан. Тому писав мешканцям Ефезу, щоби протистояли духам злоби, демонам. І апостол брав це дуже серйозно, бо пригадував, щоб «одягатися у повну зброю Божу», не в револьвери чи кулемети, лиш у побожне християнське життя. Він мав на увазі практикувати молитву, піст, милостиню, не опускати святі тайни Сповіді та Євхаристію. Злий дух боїться, коли людина зближається до храму, в якому стане на молитву, примириться з Господом через тайну Покаяння та запричащається. Втрата кожної душі – для диявола велика поразка, він готовий наново брати інших духів й боротися, щоб людину повернути до грішного стану життя (пор. Мт 12,45). Злобний дух не чинить нападів необдумано, лиш завжди хитро та підступно. Коли він у раю прийняв вигляд змія, співчуваючого людям, не намовляв впрост їсти плід із дерева, лиш мовив до жінки: «… Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саду?» (Бут 3,1). Груба насмішка з людини, яка дала себе звести такій брутальній мові, а згодом слідував черговий обман: «… Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло» (Бут 3,4-5). Люди у раю не здолали розпечених стріл лукавого, які він випустив у них! Єва не радилася з Господом в часі спокуси, навіть не переговорила з Адамом, лиш приглядалася до плоду, зірвала, з’їла й чоловікові подала, який також скуштував. Так перші люди пробували самі дати собі раду з демоном, але завелися, програли, втратили рай, позбулися духовної одежі. Святий апостол Павло радить, щоб у таких випадках боротися проти нападу лукавого словом Божим, тобто призивати Господа на поміч, молитися до Богородиці, тоді прийде успіх!
Євангелист Лука описує суботню подію в одній із синагог, де знайшовся Ісус з учнями. Увагу Ісуса привернула одна жінка, яку злий дух тримав у недузі аж вісімнадцять років. Вона була скорчена, не могла випростатися, хоч намагалася це робити. Ніхто їй не допоміг за вісімнадцять років, мабуть, вона не один раз приходила у синагогу, складала якісь пожертви, але зцілення не наступало. Жоден начальник синагоги не допоміг їй, можливо, ніколи не підійшов до неї й не поцікавився її здоров’ям, мимо того, що він начальник? А Ісусові стало жаль жінки, тим більше, що сатана навів на неї важку недугу. Господь покликав хвору, сказавши, що вона звільнена від недуги і поклав на неї руки. Жінка відразу випросталася, вчинила те, чого не могла вісімнадцять років здійснити. І тут велике обурення висловив начальник синагоги, мовляв, що є шість днів, тоді оздоровляйтеся, а не в святковий суботній день. А Ісус відразу йому відповів, що в суботній день він та йому подібні відв’язують вола чи осла й ведуть поїти, – цього акту не уважають за порушення суботи? Натомість, оздоровити жінку на місці, у синагозі, чого начальник ніколи не вчинив, лиш спішився оголосити цю добру новину, як порушення суботи? Вчений начальник синагоги обслуговування худоби ставив вище за допомогу хворим людям; хворі люди, у його розумінні, стояли нижче від худоби. Господь поставив начальника на місце, називаючи його лицеміром, бо йому не розходилося про суботу, лиш про те, що Ісус вчинив це, чого він та служителі синагоги не вчинили за так багато років хвороби жінки? Мабуть, начальника синагоги дратувало й те, що народ радів вчинками Христа! Замість втішатися з оздоровлення, яке сталося у його синагозі, начальник виявляв неоправдане незадоволення! Коли б начальник, книжники та фарисеї могли такі чуда зцілення вчинити, вони, мабуть, не гляділи б на суботу, лиш поспішно проводили оздоровлення і заробляли б гроші та авторитет! А Ісус Христос своєю поставою навчає, що людину треба ставити на перше місце й намагатися любити її так, як любимо себе. Бог любить людей, Він не глядить на судження духовних, які мають свій погляд та свої пояснення, щоби ближньому не спішити допомагати, мимо того, що ця особа з роду Авраама, з їхнього роду!? Це – підступний лицемір, начальник синагоги, який знав лиш себе й свої потреби та уважав на плекання свого авторитету. Ісус Христос викрив лицемірну людину, бо таких, слід, оберігатися й очікувати від них неочікуваного. Богу слід вірити та Йому довіряти своє життя та потреби ближніх!
Святий апостол Андрій не старався про свій авторитет, лише покинув усе, повірив Ісусові й пішов за Ним. Він був одним з перших серед апостолів, який познайомився з Ісусом, пішов за Ним, побачивши, де перебуває, і того дня залишився в Нього (пор. Ів 1,39). Цей святий апостол, пізнавши Ісуса, не відступав від Нього, довірився Йому та Його навчанню. У Святому Писанні ім’я святого Андрія згадується кілька разів, євангелист Марко згадує про Андрія, як покликаного Ісусом (пор. Мр 3,18), теж, коли Ісус розмножував хліб (пор. Ів 6,8), він підходив до Ісуса, сповіщаючи про греків, які бажали зустрічі з Христом. Східні Церкви уважають святого апостола Андрія своїм засновником. Він помер мученицькою смертю за Христа, будучи розіп’ятим на хресті у вигляді букви Х. У 1208 році його мощі були перевезені з Константинополя до катедри в Амалфі, що біля більшого міста Салєрно в Італії. Багато вірних нашої Церкви відвідали мощі святого апостола Андрія у місті Амалфі, щиро молячись біля них до святого апостола. Наша традиція розповідає, що святий апостол Андрій відбув місіонерську подорож з міста Сіноп на побережжі Чорного моря, через Корсунь, Київ аж до Великого Новгороду. В честь святого Андрія надаються багато імен новонародженим та збудовано багато храмів на честь великого святого і славного апостола Андрія. Святий апостоле Андрію, молимо тебе за мир в Україні, за навернення нашого народу до гідного служіння Богові, за оздоровлення для недужих та за відвернення катаклізмів у нашій країні. Пресвята Богородице, заступайся за нами перед своїм Сином, нашим Господом Ісусом Христом!
+ Ігор
Митрополит Львівський
13 грудня 2020 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів
