Ісус приніс себе в жертву. Ця безкровна жертва приноситься на престолі, приноситься за всіх і за все. Це є істотне і завжди актуальне. Але важливішим є те, де наше місце в цьому святому таїнстві Євхаристії? Ми є спостерігачами, глядачами чи активними учасниками? Над цим закликав задуматися єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир, у другу неділю після Зіслання Святого Духа.
У проповіді владика Володимир звернув увагу, що євангелист Матей у сьогоднішньому уривку Євангелія (Мт 4, 18-23) розповідає про покликання учнів, вказуючи на важливість кожного з них.
«Око Божого провидіння поглянуло на Галилейське озеро, де було чимало рибаків, бо з риболовлі жило місцеве населення. Ще сьогодні в ресторанах Галилеї є відома «риба Петра». Ісус зауважив Симона-Петра. Симон означає “вислуханий”. Він водночас слухав Ісуса, був з ним. Згодом Симон буде названий Петром, що означає «скеля», фундамент Церкви (Ів 1, 42)», – пригадав проповідник.
Андрій, брат Петра, – каже далі, – згідно легенди пішов на київські гори проповідувати Боже слово. Андрій – з грецької мови Андреа, означає “мужність”.
«Чуємо про покликання і синів Заведея: Якова і Івана. Ісус назвав їх «синами грому» (Мк 3,17). Це може бути пов’язане з характером або силою переконливості їх проповіді. Вони, плекаючи в собі очікування месії, повинні боротися за Царство Боже. Тому вони раптово кинули сіті, покинули батька і пішли за Ісусом. Вже з Ісусом є чотири апостоли, з них Петро – найстарший, а Іван – наймолодший, улюблений. Ісус кличе братів, по двох з сім’ї – вже тут показано важливість спільноти. Згодом були покликані ще інші учні до апостольського грона», – додав єпископ-помічник.
Владика Володимир зауважив, що апостоли настільки були різні, що ця спільнота мала великі шанси припинити існування. Але Ісус їх гуртує довкола себе.
«Спільнота учнів багато пережила з Ісусом. В їхній присутності Ісус проповідував, оздоровляв, вони мали з цього також щось навчитися. Ісус покликав, кого хотів – так робить і нині, кличучи до різноманітного служіння в Церкві. Він кличе людей з їхніми немочами. Він не кличе досконалих, а удосконалює покликаних», – зазначив він.
Окремо архиєрей вказав на дуже важливу подію, яка сталася в Великий Четвер, коли Ісус перед своєю страсною смертю зібрав всіх 12 учнів і промовив: «Прийміть їжте, це є тіло моє…», а взявши чашу, сказав: «Пийте з неї всі, це кров моя…».
«В четвер ми звершували свято Євхаристії, яке точніше називається «Торжественне поклоніння пречистим Тайнам Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа». Це дає можливість глибше задуматися над цією великою Тайною любові. Колись, в перших християн це називалося «ламанням хліба», бо не було ще таких літургій як сьогодні. Кожна Служба Божа є великим святом. Це бенкет, який нас єднає з вічністю та допомагає вже на землі брати участь у фестивалі вдалого життя», – сказав проповідник.
«Людина може сказати: мені достатньо раз в рік перед Великоднем причащатися. А Ісус Христос каже: «Хто їсть моє тіло і п’є мою кров, той живе життям вічним» (Ів. 6, 54). Він не помиляється, а хоче людині добра. Якщо б ми лише раз на рік їли, то втратили б життєдайні сили. Або прийшли на весілля чи обід, трохи постояли чи посиділи і пішли голодні додому», – наголосив архиєрей.
Вкінці євангельського уривку, звертає увагу владика Володимир – ми чули, що Ісус проповідував добру новину, зцілював недуги в народі. Згодом Він покинув нашу землю. Але водночас залишився серед нас, передусім в Євхаристії.
«Бог довіряє людині, незважаючи на її немочі», – переконаний він.
«Прадавня легенда розповідає, як диявол просив Ісуса, щоб не вмирав на хресті, бо хто буде проповідувати, оздоровляти людей на землі. –Я покликав Петра, Івана і ще кількох. –Але цих кілька людей не зможуть нічого зробити. –Вони покличуть інших, а ті ще інших, так школа буде розвиватися. –А якщо їм перейде бажання, вони можуть також посваритися. Чи це не ризиковано? –Так, це дуже ризиковано, але іншого плану я не передбачив!» – розповів єпископ-помінчик.
«Будьмо вдячні Богові, що нам довірив місце на землі. Заінвестуймо життя в служіння, в добрі справи, а тим самим у щасливу вічність!» – закликав владика Володимир.
Насамкінець архиєрей у співслужінні духовенства освятив воду, якою окропили вірних.
Фото – Ольга Безкоровайна
Більше – тут