Подякувати Господеві та просити за перемогу і мир в Україні зійшлися сьогодні, 5 лютого, львів’яни і гості міста до Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла. Подячну Архиєрейську Літургію звершив Митрополит і Архиєпископ Львівський Ігор у співслужінні з Єпископом Курії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства, титулярним єпископом Зігріса Степаном, настоятелем Гарнізонного храму отцем Тарасом Михальчуком, керівником Центру опіки сиріт отцем Романом Прокопцем та військовими капеланами ― отцем Андрієм Сіданичем і отцем Андрієм Хомишиним.
У своїй проповіді Архиєрей підкреслив:
― Євангельський робітник повинен постійно чувати, не спати, щоб ворог не вчинив пролому в душу. Треба пам’ятати, що гріхи будуть покарані, бо Господь пам’ятає про вчинене зло. Тому святий написав про грішників: «А, коли вони піддаються покаранню, то покарні тому, щоб не думати, ніби гріхи залишаються непокараними. Так, як гієна не може нас утримати від зла, то (Бог), із жалю до нас, сам утримує і пробуджує нас» (св. Ів. Золот. Бесіда VΙΙΙ на посл. 2Тм 3,1-4, п.3; поле 646). Святий апостол Павло довіряв учневі Тимофію, але перестерігав його та нагадував про його виховання з молодого віку в розумінні священного Писання. Заохочував Тимофія, щоб він твердо тримався віри, практикував її та не дав себе звести всяким облудним впливам. Євангеліє – це наука Ісуса Христа, що робить людину мудрою та вказує дорогу до спасіння, слід, триматися її науки й впевнено йти дорогою спасіння.
Говорячи про щиріть і смиренність перед Господом, Митрополит додав:
― У храмі людина стає перед Богом, щоб порозумітися з ним та просити його допомоги у щоденному житті. Розмова з Богом, нашими словами, називається молитвою і Господь очікує почути голос свого народу, вислухати благання свого люду. Ісус вказав на фарисея, який, практично, не молився, лиш вихвалявся перед Богом. Він представляв Богові свої заслуги: давання милостині та посту. І це не погано, це, слід, чинити, бо так було приписано. Фактично, фарисею не потрібно Бога, хіба, щоб він споглядав на заслуги людини, що прийшла хвалитися своїми вчинками.
На завершення Архиєпископ закликав:
― Стараймося бути на молитві простими, покірними, стояти перед Богом, нікого не осуджувати, лиш просити Господа, щоб прощав нам наші провини, за які каємося та перепрошуємо його. А оправдання чи оцінку нашого моління залишаймо Богові, бо він найкраще знає кожне людське серце. Благаймо господа, щоб найшвидше завершив війну, яка точиться в нашій країні! Пресвята Богородице, будь з нашими військовими, перебувай постійно з нами!
Завершивши Архиєрейське Богослуження, владика Ігор пригадав присутнім у храмі про те, що у Львівській Архиєпархії встановлений щовівторковий піст, який жертвуємо задля наших воїнів і перемогу над ворогом. Архиєрей підкреслив, що особливо важливою і необхідною є молитва, бо те, що не під силу людині, під силу Богові.
Після цього Митрополит закликав усіх присутніх помолитися «Боже Великий Єдиний!»
Настоятель Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла отець Тарас Михальчук подякував Митрополитові Ігорю та Єпископу Степанові за те, що єдналися з вірянами храму в молитві.
― Для нас, військових капеланів надзвичайно важлива зустріч із вами ― преосвященніші владики, адже стіни цього храму бачать так багато сліз і горя, навіть сьогодні перед Божественною Літургією ми прощалися з нашим героєм. Але знаємо, що Пресвята Євхаристія дає нам надію на радість у вічному житті. Для нас ваше благословення та молитва ― дуже велика сила. Дякую усім вам, дорогі брати та сестри, за те, що ви завжди поряд із нашими захисниками і захисницями. Нехай сьогоднішнє благословення наших владик додадуть нам сили пам’ятати, що перемога обов’язково прийде!
А також додав, що нинішня зустріч ― унікальна, адже зустрілися два величні мужі нашої Церкви-мучениці, яка обов’язково воскресне:
― Сьогодні зустрілися два покоління Архиєреїв… Свого часу батьківське довір’я до молодого священника сьогодні стало великим благословенням у цьому храмі, в якому ми молимося і маємо можливість всіляко підтримувати наше військо. Нехай береже нас усіх Господь, ― завершив свій виступ отець Тарас.
