Проповідь владики Володимира у 32-у неділя після Зіслання Святого Духа, про Закхея
Лк 19, 1-10
Христос рождається!
Возлюбленні браття і сестри!
Євангельське слово сьогодні провадить нас в Єрихон, де на Ісуса чекає людина на ім’я Закхей! Не був ні хворий, ні бідний, а навпаки дуже багатий, він був головою над митниками.
Єрихон був квітучим торгівельним містом, де проходив експорт певних товарів, зокрема бальзаму. Там була митниця, своєрідний податковий рай. Закхей був таким собі податковим інспектором.
Але це треба так вміти жити, щоб все мати, а водночас бути нещасливою людиною. Хоча сьогодні теж можна натрапити на таких людей. Закхей мав все матеріальне, але йому бракувало певного стержня, що є запорукою внутрішнього спокою серед життєвих буревіїв. А це трагедія, яку не може компенсувати жодний достаток. Бо життєвий човен людини в постійній небезпеці. Закхей чув про Ісуса, хотів його побачити. І те, що він вилазить на дерево, показує його творчість, креативність, але водночас драматичну ситуацію, бо він ховається від людей, щоб його не бачили.
Через Єрихон проходить Вчитель, великий Проповідник. Його ціллю не є бізнес чи митниця, а людина, зокрема цей Закхей. Ісус називає його по імені, тобто знає його та його прагнення, потреби.
Саме ім’я Закхей дослівно означає чистий, невинний. Але він таким не був, а навпаки був грішником, його життя не відповідало етимології імені. Багато людей були змушені рахуватися з ним з огляду на його посаду, але невідомо, чи він мав друзів в приватному житті. Тому потрібна дорога до навернення, конкретні кроки терапії.
Ісус просить Закхея злізати з дерева та анонсує візит до його дому. Він там побачить життєвий простір потребуючої людини та напевно зустріне ще таких самих, подібних до нього. Тобто, кожна людина має шанс зустріти Бога, впорядкувати своє життя, заручитися Божою опікою, підтримкою.
Закхей постановляє радикально змінити своє життя. Він заявляє про втілення цієї постанови: «Господи, ось половину майна віддаю вбогим, а якщо когось скривдив, то поверну вчетверо. Не відомо, чи йому щось взагалі залишилося. Закхей напевно давно бачив свою гріховність, але лише зустріч з Ісусом допомагає стати йому з загарбника добродієм і жертводавцем. Закхей відкриває своє серце, бо бачить, що знайшов приятеля. Нарешті його хтось зрозумів.
Народ мав би радіти наверненням грішника. Але багатьом це не сподобалося через короткозорість, бо юдеї були під ярмом Римської імперії, а митар був слугою цієї імперії.
Оточуюче середовище не зауважило навернення Закхея. Хоча це не зупиняє Ісуса робити добро аж до смерті на хресті.
Ісус не карає, не погрожує, нічого не вимагає, не просить, навіть погоджується на зміну вифлеємських ясел на гріб у скелі, як це оспівує колискова колядка.
Зустріч з Богом ставить в житті людини все на своє місце. В Божому світлі ми як Закхей усвідомлюємо: все, що маємо – це дар!
Сьогоднішня неділя нам показує, що кожна людина потребує Бога, навіть якщо вона цього не завжди усвідомлює. Або на певному етапі життя доходить до цього розуміння. В черговий раз переконуємося, що не лише бідні чи хворі люди є потребуючими.
Сьогодні нам не потрібно йти до Єрихону, щоб зустріти Ісуса. Він приходить до нас в різний спосіб. Ісус є чудовим взірцем пасторального служіння на кожний час. Візьмімо, наприклад, йорданські відвідини. Це не лише окроплення помешкання. Це візит душпастиря в до родини.
Нехай зустріч з Ісусом Христом має завжди місце в нашому житті! Дозвольмо Йому на це!
+Володимир
29.01.2023 р. Б. м. Львів, собор св. Юра
