Обрізання ГНІХ і святого Василія Великого Кл 2,8-12; Лк 2,20-21,40-52
Святий Йосиф та пресвята Богородиця, мати Ісуса, старалися докладно пильнувати закону, тому восьмого дня принесли дитя у святиню, щоб надати ім’я хлоп’яткові та обрізати його. Назвали його Ісусом, бо так велів ангел божий у сні Йосифові, коли той намірився залишити Марію, побачивши, що вона вагітна. Господній посланець дуже чітко промовив до Йосифа: «Вона ж народить Сина, і назвеш Його ім’ям Ісус, бо Він спасе свій народ від його гріхів» (Мт 1,21). Святий Йосиф мислив поземно, бо не розумів Господнього Провидіння, не міг збагнути таємних Божих речей!
Небесний Отець призначив його до спасенної справи, діла викупу людського роду з гріхів, а він у незнанні вирішив віддалитися від Марії. Не чинив того, щоб її знеславити, просто, не розумів усіх обставин, тому вирішував так, як думав буде найкраще, щоб Марія дала собі раду з незрозумілою йому вагітністю. А Марія все, усе своє життя здала, вручила в руки Божого Провидіння. Вона нічим не журилася, нічого Йосифу не пояснювала про архангела Гавриїла, який сповістив її про народження нею Божого Сина. Знала, що це від Бога й вірила, що Господь найкраще роз’яснить праведному Йосифу народження, якого чекала. І дійсно, Небесний Батько всю ініціативу по рятуванні дитяти Ісус віддав у руки праведному Йосифу. Марія покірно слухала і виконувала те, що пропонував опікун, не допитуючись й не ставила жодних запитань, наприклад, чому вставати вночі й втікати у Єгипет? Свята родина все виконувала точно, спокійно, без жодної паніки та метушні, навіть, в дуже трудних хвилинах життя. Така була воля Небесного Батька відносно його сина, народженого Ісуса, якого Господь провадив звичайним людським випробуванням.
На початку сьогоднішнього слова, ми згадали про обряд обрізання Ісуса, якого батьки принесли в святиню, щоб сповнити закон. А цей закон мав прадавню історію, бо сам Господь звертався ще до Авраама такими словами: «… Ти ж завіт мій зберігатимеш, ти і твоє насіння після тебе в їх поколіннях. … І кожне ваше восьмиденне дитя чоловічого роду у ваших поколіннях обріжеться…» (Бут 17,9;12). І в тому випадку – ані Марія, ані святий Йосиф не піддалися жодному роздумові: робити це чи ні, все ж таки це – Божий Син! Усе вчинили по велінню закону! Не будемо вдаватися у жодні деталі, лиш, одне стверджуємо, що праведні батьки чинили усе докладно тому, що дуже любили Бога і закон виконували з любові до Батька небес! Любов до Бога стояла вище всякого роздумування та міркування, і цей, вчасно виконаний обряд свідчив про те, що, згодом, говорив Ісус: «… доки існуватимуть небо й земля, жодна йота, жодна риска із закону не скасується, поки все не збудеться» (Мт 5,18). Ось, вони, божі люди, які навчають нас, щоб бути відповідальними до приписів закону Бога та закону святої Церкви!
І ще: святий Василій Великий, глибоко духовний чоловік, зумів у своєму житті відшукати Бога, посвятити для нього своє життя, зростати в любові до Бога й інших людей настановляти на праведний шлях життя! Зростав у Кесарії Кападокійській, сучасна Туреччина і виховувався в християнському дусі. Сім’я, де виростав Василій, нараховувала п’ять синів і п’ять дочок. Його батько був відомим у місті адвокатом і викладачем риторики (ораторського мистецтва). Це був час після переслідування християн, які ховалися від жорстоких імператорів. Святий Василій мав швидкий проникливий розум, добре навчався, здобуваючи науку в Константинополі та Афінах. Після закінчення навчання займався викладанням риторики, а, охрестившись, подорожував монашим сходом, знайомився з аскетами та їхнім життям, подивляючи їхню витривалість у молитвах та стійкість у праці. Від певного часу сам став практикувати монаше життя і написав певні засади такої практики.
Святий Василій був прихильником спільного життя, де практикувалася любов до ближнього та служіння таким. Коли став єпископом у 370 році, він вповні посвятив своє життя служінню Церкві зі всією відповідальністю. Святий Василій Великий знаний своєю святістю, глибокою вченістю у богословських творах, своїм письменництвом та боротьбою проти аріанського вчення.
Просімо цього мудрого та глибоко духовного мужа Церкви, святого Василія Великого, щоб виблагав у Господа щирого покаяння для нашого народу, навернення до Бога та закінчення війни в Україні!
