Ми сьогодні є учасниками дияконського рукоположення нашого співбрата Ореста. Один з братів-семінаристів зауважив, що Орест був чемний, бо Миколай приніс йому рукоположення. Я думаю, що ми також були чемні, бо Миколай нам приніс диякона.
Нехай наше спільне служіння буде благословенне! Побажав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир під час проповіді в Архикатедральному Соборі святого Юра, у день празника святого Миколая Чудотворця. У цей день архиєрей звершив дияконське руколоження брата Ореста Апостолюка.
«Ми сьогодні звершуємо празник св. Миколая Чудотворця. Споглядаємо на життя цього Праведника. Але замало є дивитися на життя якоїсь особи, вартує взяти урок для себе. Як же треба прожити життя, щоб пам’ять про особу тривала впродовж тисячоліть… Святий отець Миколай Мирликійський Чудотворець жив ще у 4 столітті, але сьогодні він дорослим і дітям дарує свято», – зауважив проповідник.
Складається враження, каже владика Володимир, що в цей день світ стає добріший, бо добрішими стають люди.
“Нам приємно, коли отримуємо подарунки. Ми отримуємо речі, які можливо не є цінні самі по собі, не мають великої матеріальної вартості, але цінні тому, що це зробила нам людина, яка погодилася на співпрацю зі св. Миколаєм. А можливо ця особа нам цілком незнайома. Часто отримуємо солодощі посеред гіркоти життя», – стверджує архиєрей.
«Протягом історії було багато королів, імператорів, царів, урядовців, імена яких записані в архівах або взагалі не збережені. А св. Миколай щороку дарує нам свято, свято милосердя для душі і тіла», – підкреслює він.
«Будучи єпископом у місті Мирах, провінція Лікія, в Малій Азії, він не лише проповідував Євангеліє, але й ним жив. Він жив блаженствами, ставши сам блаженний, тобто щасливий», – розповів владика Володимир.
«Ікони св. Миколая є в наших церквах і домівках, він займає напевно наступне місце після ікон Ісуса Христа та Богородиці, до нього скеровуємо наші пісні й вірші. Миколай на іконі тримає закриту книгу Євангелія. Він вчить нас милосердя і любові. Ця книга має відкриватися нашим життям. Чи радше життя є її коментарем», – каже єпископ-помічник ЛА.
«Чому саме св. Миколая так полюбили люди, особливо діти?» – роздумує проповідник. І знаходить відповідь: «Бо таким було його життя, а біологічна смерть людини є підсумком, укоронуванням цілого її життя».
«Як добре було б хоча в якійсь мірі бути подібними до св. Миколая. Він зрештою теж народився, мав людське тіло з усіма немочами і спокусами, жив на певному етапі історії. Ви можете сказати: Що я можу дати моєму ближньому? В який спосіб можу допомогти йому? Можемо сказати, що ми самі небагато маємо, щоб ділитися. Але ніхто з нас не є таким бідним, щоб не міг щось комусь подарувати. Це не мусять бути матеріальні речі», – додав проповідник.
Архиєрей переконаний, що ми не повинні завидувати іншим, що їм можливо краще ніж нам. Бо коли іншим людям буде добре, тоді світ і суспільство буде кращим. А нам в такому світі буде приємно жити.
«В такі моменти пригадую собі поставу дівчини Юлі. Вона написала Миколаю, що в неї все є, попросила в нього лише мандаринки. Виявляється, що мама її навчила, якщо Миколай подарує їй щось дуже дороге, то інші діти нічого не отримають. Це гарне свідчення спів відповідальності за інших», – поділився владика Володимир..
