6 неділя Еф 5,9-19; Лк 12,16-21
Святий апостол Павло, уболіваючи за спасіння людських душ, як добрий душпастир писав вірним різні напоумлення та благав, щоб народ жив чесно, по-божому і так здобували вічну нагороду. Апостол заохочував людей, щоб практикували те, що добре та справедливе, відмежовували себе від діл темряви, тобто, не чинили гріховних вчинків. Він був свідомий людської немочі, тому згадував про погані діяння, про діла темноти, за якими криється демон, як архітектор темних проектів. Святий закликав до мудрості, щоб дивитися на свою особу з перспективи світла, тобто, очима Христа, не присипати себе, практикуючи зло, лиш, прокидатися, підніматися з гріха із воскреслим Ісусом.
Гріх присипляє людину, чинить її мертвою для Бога, тримає у темряві. Апостол свідомий того, що людина духовно слабка, тому пропонує покаяння, сповідь, світло, що завжди сильне перед Богом у прощенні гріхів! Він розумів лукавість днів, бо, як рівнобіжно навчає святий апостол Петро: «Будьте тверезі, пильнуйте. Ваш ворог – диявол – ходить і рикає, мов лев, шукаючи, кого б зжерти» (1Пт 5,8). Демон – ворог людства, який спокушає людей до гріха, щоб «скуштувати» їх у вічності безсмертним терпінням. Святий Учитель Церкви навчає: «смерть душі страшна і жахлива. Вона не переводить душі (в знане місце), як буває з тілом, по розлученні її з ним, але зв’язану знову з нетлінними тілом, кидає у вогонь невгасний… Як тіло, тоді помирає, коли душа не оживлює його своєю силою, так і душа, тоді вмирає, коли Святий Дух залишає її без своєї сили» (св. Ів. Золот. Бесіда XVΙΙΙ на Еф п.3). Злий дух має різні рецепти для людини: вино, розпуста, крадіж, вбивства, прокльони; поклоніння ідолу у вигляді багатства, грошей, влади, брехні, зверхності тощо. Слід прислухатися до Святого Духа, практикуючи моління, який настановляє на виконання волі Божої. Не потрібно спішити жити як-небудь, бо людина наділена розумом, якого необхідно вживати, призиваючи світла Святого Духа. Вірним Богові людям, потрібно жити позитивами, не дармувати, не гаяти часу на марні справи, лиш молитися псалмами, духовними піснями, необхідною працею, різними добрими заняттями, щоб усе чинити на Божу славу та докладати старань, щоб серцем єднатися з Богом!
Господь знає людську слабість, яка проявляється відносно матеріального добра, зокрема, грошей. Коли хтось із зібраного біля нього гурту звернувся, щоб він сказав, як поділитися спадщиною, Ісус відмежувався й не встрявав у подібні розборки. Відразу промовив: «… Глядіть і стережіться всякої захланности, бо не від нагромаджень і не від маєтку залежить життя людини» (Лк 12,15). Після того Христос розповів людям притчу, яку читають та слухають різних коментарів, до сьогоднішнього дня, а це уже дві тисячі років, бо вона завжди актуальна. Коли говорить Бог, його повчання не відноситься до одного дня, лиш завжди живе і вчить вірний люд.
Йшлося про багату людину, без імені, якій дуже щедро зародила нива. Такого врожаю до цього часу в чоловіка не траплялося. Навіть, не знав, як поступити в такій ситуації. Знайшов вихід: «… Оце зроблю так – розвалю свої клуні, збудую більші, зберу туди все [моє] збіжжя та мої добра, скажу своїй душі: Душе, маєш вдосталь добра, зібраного на багато років: спочивай, їж, пий, веселися» (Лк 12,18-19). Вирішення питання визріло у його голові на багато років вперед. Чоловік бачив себе забезпеченим, ситим, забавним і в довгій відпустці. Вважав, що йому не треба думати про роботу, не думав про нікого, лиш, бачив себе забезпеченим в матеріальні речі. Цей превеликий достаток добра засліпив йому очі, бо він не бачив Бога, забув про свою безсмертну душу, навіть, нікого із людей не помічав.
Багач бачив найбільше добро в своїх достатках, забуваючи, що найбільшим добром людини є Господь, який покликав людину до життя, даючи їй безсмертного духа! Розвалював клуні, занедбуючи духа; збирав матеріальні добра, оголюючи себе від духовного забезпечення!
Та людина не надала слова Богові у своєму житті; чоловік не звертався до Бога, не пізнав волі Господа, який благословив йому великий урожай. Ісус назвав його нерозумним, бо той не користувався розумом, просвіченим світлом Святого Духа, усе своє поставив наперед. Необхідно багатіти в Бога, а не гнатися за матеріальним добром. Багатша та людина, яка ковтає шматок хліба з вдячністю Богові, як та, яка посідає великі багатства, не вбачаючи Господнього благословення!
