Сьогодні, у Міжнародний день студента, пропонуємо ближче познайомитися з діяльністю «Центру студентського капеланства», який вже більше 15-ти років гуртує довкола себе активну молодь, яка прагне духовно зростати. Головою ЦСК є о. Юрій Остапюк, разом із ним своє служіння тут здійснюють 5 священників. Для усіх студентів, які хочуть приєднатися до ЦСК отці пропонують чимало активностей: волонтерський простір DoBro, театр «САД» участь у вокальних колективах, тематичні зустрічі з відомими людьми, студентські дні, «Кава з капеланом», поїздки до наших військових та ще чимало різних ініціатив. Окрім цього, капелани щиро прагнуть, аби студентська молодь долала страх перед Церквою, вчилася бачити у священниках своїх друзів та не боялася звертатися до них за допомогою.
Тож, сьогодні спробуємо виокремити декілька основних засад, на яких будують свою діяльність студентські капелани:
Бути поруч
Бути поруч – незмінне капеланське гасло, яке найкраще характеризує формат служіння ЦСК. Про це говорять нам отці, це підтверджують і самі студенти, які шукають себе у різних проектах, реалізовуються за межами своїх університетів, а головне знаходять нових друзів і коло небайдужих людей, які готові завжди їм допомоги.
— Стиль нашої праці – це бути максимально поруч зі студентами. З ними ми завжди на зв’язку, бо якщо по-іншому, то в нашому служінні немає логіки. Думаю, найважливіше, що ми можемо запропонувати студенту – це подолати страх перед Церквою чи священиком. Адже знаю, що у нас є багато різних людей зі всієї України, які, можливо, не мали досвіду роботи з капеланом. Також ми допоможемо розібратися із викликами життя, надамо напрям дії та ключові орієнтири. Для цього і створюються усі наші школи, волонтерський простір, зустрічі та тренінги. Все для того, щоб студенти себе шукали. І ще я точно знаю: куди б не розвели нас шляхи, коли вони мені зателефонують, я відповім на дзвінок і спробую зробити все, щоб їм допомогти, порадію з ними чи поспівчуваю, дам зрозуміти, що в нашій капеланській родині вони завжди бажані”, – розповідає голова Центру студентського капеланства о. Юрій Остапюк
Разом молитися
Студентські храми завжди є відчиненими, для того, щоб будь-якої миті молодь могла до них зайти. Таке правило ввели ще на початку служіння і відтоді чимало студентів приходять на церковне подвір’я, розпитують про капеланську діяльність, а згодом приєднуються до проектів ЦСК. Щоденні літургії, молитви за мир, реколекції, дні духовної віднови – усе це важлива частина у діяльності ЦСК.
— Очевидно, коли молода людина прийде до церкви і їй одразу з порога скажуть про «її місце», вона навряд чи захоче прийти знову. Молодь не любить, коли їй вказують, і ми в ЦСК ніколи цього не робимо. Наша студентська церква тим і прекрасна, що тобі ніхто не казатиме, мовляв, стоїш якось не так чи молишся неправильно, – каже учасниця багатьох проектів Центру студентського капеланства, медіа-працівниця ЦСК Наталія Сепик
Волонтерити
Уже більше шести років при Центрі студентського капеланства діє волонтерський простір DoBro. Його діяльність спрямована на працю з дітьми, які проживають на Сході країни або на деокупованих територіях. Також серед напрямків роботи – відвідування сиротинців, проведення таборів для дітей, зимові поїздки дітей зі Сходу на Львівщину та в Карпати. Своєю головною місією учасники проекту називають – маленькими вчинками робити цей світ для когось світлим та повним добра.
— Цього літа ми вперше поїхали з табором на Київщину, інша частина наших волонтерів була на Чернігівщині. Коли певні території були звільнені, ми зрозуміли, що хочемо бути поруч із цими людьми, прагнемо хоч трішки їм допомогти, показати, що ми поруч і є хтось, з ким вони можуть пережити складні моменти, розказати про те, що бентежить. Приємно, що всі діти, з якими ми спілкувалися, намагалися у всьому побачити щось добре. Це вражає, адже вони вивчили, як швидко треба ховатися під час небезпеки, але водночас не забули, як це – бути добрими й ділитися добром з іншими… Загалом упродовж табору було дуже багато моментів, від яких справді щеміло серце, – згадує учасник волонтерського простору DoBro, координатор табору Роман Медвідь.
Активно відпочивати
Поїздки Україною та закордоном, велопрощі, сходження на гору, рафтинг і плавання на байдарках, можливість побачити нові місця та гарно відпочити – все це пропонують активній та небайдужій молоді капелани. А щорічні табори в Карпатах вже стали візитівкою літа для багатьох студентів, адже навіть попри війну – переконують отці– треба не зупинятися і рухатися вперед.
— Літні табори — візитна картка нашого літа, адже ЦСК організовує їх ще з 2007 року. Більшість учасників — студенти львівських вишів, тому орієнтуємося на те, що найбільше цікавить молодь та буде для неї корисним. Особливість табору також у тому, що поєднуємо активний відпочинок, духовні практики і час для себе. Ми піднімалися на гору, займалися рафтингом плавали на байдарках, грали ігри, багато рухалися і ходили. Окрім цього, на таборі також пропонуємо і відпочинок для душі: тематичні зустрічі, літургії і можливість просто побути на самоті, – розповів студентський капелан і духівник табору о. Ігор Хомічак.
Довіряти і любити
На запитання про те, як завойовували таку довіру та любов студентів, капелани скромно відповідають, що насамперед вони самі не бояться їм довіряти та завжди йдуть на зустріч студентам. Саме тому храми залишають відкритими, адже молодь любить туди приходити, щоб відпочити чи подумати. У церковній дзвіниці є WI-FI, а якщо треба довше повчитися, бо заважають в гуртожитку – без проблем дадуть ключі. А до карантину був випадок, коли весілля студентів організували на церковному подвір’ї.
— Весь секрет в тому, що ми самі не боїмося довіряти студентам: у нас в дзвіниці вони святкують Новий рік, дні народження, збираються на каву, ми не боїмося залишати їм ключі, бо щиро довіряємо і чітко розуміємо – лише разом з ними можемо щось зробити, а без них ми нічого не варті. Зізнаюся, що працювати зі студентами буває непросто, адже це служіння вимагає від тебе дуже багато, насамперед: щирості, відкритості, доступності. Щоб завоювати їхню довіру ти маєш бути готовий прийняти їх з усіма запитами, проблемами, труднощами, зробити все, аби поруч з тобою вони почувалися в безпеці. Ми ні в якому разі не є тими, хто починає їх «рівняти», заганяти в рамки чи шаблони, навпаки – намагаємося гуртувати. Ніколи не робимо першочерговий акцент на конфесії, насильно нічого не нав’язуємо, а стараємось завжди прийняти людину такою, якою вона є, показати, що у цьому житті вона крокує не сама, – наголошує студентський капелан, о. Ігор Хомічак.
Роки активного служіння молоді: табори і поїздки, вертепи і гаївки, зустрічі, обійми й теплі розмови про те, що болить, і про те, що вселяє надію. Десятки, а може, й сотні молодих людей, які тепер дивитимуться на світ по-іншому й будуватимуть країну по-новому. Тож наприкінці нашої розмови отець Юрій каже: «Я бачу нашу державу освітньою, і для цього потрібно вже тепер виховувати людей, які будуть патріотичні, моральні та житимуть здоровою духовністю». Над цим і далі працюватиме Центр студентського капеланства, а також кожен із нас, щоб якнайшвидше Україна мрії стала Україною нашої реальності.
Підготувала Наталя Бельзецька
