В час спільної літургійної молитви стаємо учасниками дияконського рукоположення нашого співбрата Мирослава. Нині Мирослав заручається з Церквою, віддає їй цілковито своє життя на служіння. Зазначив єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир під час проповіді у храмі Покрову Пресвятої Богородиці у день святого і славного влкмч. Димитрія Мироточця. У цей день владика Володимир звершив дияконське рукоположення.
«Серед буднів Церква дарує нам свято. Сьогодні звершуємо пам’ять св. влкмч. Дмитрія Солунського. Вершиною нашого святкування, як і кожного дня в житті християнина, є Свята Літургія, де чуємо Слово Життя, приймаємо євхаристійного Христа. Важливо в шаленому ритмі зупинитися та задуматися, де ми стоїмо та куди йти в житті. Сьогоднішнє свято та євангельське слово якраз можуть нам в цьому допомогти», — каже проповідник.
Коментуючи уривок сьогоднішнього Євангелія, архиєрей говорить про певну небезпеку, яку несе світ.
«Хоча тут може в нас закрастися непорозуміння. Що розуміється під поняттям «світ»? Згідно Книги буття знаємо, що світ є добрий, бо створений Богом. Сам Бог називає своє створіння добрим. Світ в розумінні євангелиста Івана має негативне відображення. Означає не стільки витвір чи створіння Бога, а радше спосіб думання, який опертий на страсі та егоїзмі. Це вже людина внесла свої корективи через свобідний вибір, через непослух, це є наслідок гріха», — роздумує владика Володимир.
Хто чинить добро, каже він, зазнає ненависті, навіть переслідувань. Світ любить того, хто йому належить, а ненавидить того, хто вказує на марноту, на морально-духовні вартості.
«Цю дорогу перейшов сам Ісус Христос та його вірні послідовники. Одним з них є св. Дмитрій. Смерть мученика є відображенням, коронуванням його життя», — зазначає проповідник.
Відтак пригадує біографію святого: «Ми не багато знаємо про життя св. Дмитрія. І навіть це, що знаємо з передання, є спірне, неоднозначне. Згідно одного джерела він жив у 2 половині ІІІ століття в місті Солуні. Виховувався в християнській вірі, його батько був високим цісарським урядовцем. Після смерті батька сам отримав високий уряд протоконсула. Але надалі визнає свою віру, живе нею. За це Дмитрія було вкинуто до в’язниці за цісаря Максиміліяна, бо тоді якраз ще до декрету Костянтина (313) запекло переслідували християн. Згідно передання Дмитрій з в’язниці благословив св. Нестора на боротьбу проти непереможного цісарського гладіатора Лія. А цісар, довідавшись, що Нестор переміг, а Дмитрій його благословив, то наказав проколоти Дмитрія списами в 306 році. В деяких джерелах можна прочитати, що Нестор виступив проти ворога з хрестом в руках і вбив його».
В нашій голові, — припускає проповідник, — може зродитися конфлікт: Чи відповідає християнській моралі вбивати? Як оцінити цей вчинок?
«В даному випадку йдеться про захист людської гідності та християнської віри. І Дмитрій сам стає мучеником за християнську віру. Його прославив Господь Бог по смерті не лише чудами, але виявилося, що з його мощей витікало цілюще миро-олія, яка зціляла недужих. На Балканах збудовані храми під його іменем. Старозавітня книга мудрості (4,7-15) говорить: «Праведник хоч і вмре передчасно, знайде спокій, бо чесна старість не в довголітті і не міряється числом років. Вік старості – це життя неосквернене… За короткого часу, ставши досконалим, він виповнив довголіття. Душа його була вгодна Богові, тому він забрав його», — пояснює архиєрей.
І додає: «Св. Дмитрія вшановують і в Україні: є названі храми його іменем; людям надаються імена цього покровителя. Сьогодні ми зібралися його возвеличити, а тим самим утвердитися у нашій християнській вірі».
«В храмі, на молитві ми знаходимо тишу, мир, спокій. Як ми цього потребуємо! Хоча хтось може сказати, що це втрата часу бути на тишині, мовчати чи молитися. А звідки ж тоді брати силу для життя…?» — зазначає єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
