18 неділя 2Кр 9,6-11; Лк 5,1-11 (о. Тур). с. Жорниська, свячення храму 16.10.2022.
Ісус, залишивши пустиню після 40-денного посту, переходив з місця на місце й навчав людей. Народ полюбив його слово, зібрані радо слухали його науки. Одного разу він опинився на березі, недалеко води, що у Генезаретському озері, бо люди налягали, приближалися до нього.
Знайшовшись у тісному просторі, Ісус увійшов до Симонового човна й просив, щоб відплисти від берега і з човна навчав зібраних людей.
Присутні добре чули його, бо він легко відбивався від води. Невідомо, як довго навчав Ісус, але, коли завершив навчання, звернувся до Симона, щоб заплив на глибину й закинув сіті на ловлю риби. Симон повідомив, що вони цілу ніч ловили, бо це була пора ловлі риби, а Ісус велів вдень кидати сіті у воду?! Для досвідченого рибака Симона було дивиною, що Христос велить кидати невід у воду, мабуть, оцінював Ісуса, як невмілого рибалку.? Але слова, якими промовляв Ісус до зібраного на березі народу, напевне, глибоко просякли душу Симона, що він, хоч не дуже радо, але виплинув на глибину й закинув сіті на слова Ісуса. «… за словом твоїм – закину невід», тобто, ти, Господи, будеш відповідальний за промах у ловлі риби. Однак, до певної міри, промахнувся Симон, хоч він почав довіряти Ісусові, слухаючи його глибокого духовного навчання, яке прошивало його духа та серце! Невід наповнився великою рибою так, що вони покликали друзів, щоб ті прибули своїм човном і забрали надлишок спійманої риби! У Симона такого дива не траплялося, він почувся перед Спасителем грішним, упокореним і нікчемним. Відчув у Ісусі святість, доброту та величність, а в собі велику погрішність, тому відізвався: «… Відійди від мене, бо я грішний чоловік, Господи!» (Лк 5,8). Досвідчені рибалки жахнулися, бо у їхньому житті такого ще не траплялося?! Ісус не прийшов, щоб слухати Симона, лише, Симон від сьогодні буде слухати Христа: «… Не бійся – відтепер будеш ловцем людей» (Лк 5,10). Господь пропонує перспективу Симонові, щоб він був ловцем людей з води світового зла. Вода означає зло, а зловлені риби – визволення людей від нещастя, щоби направляти їх на дорогу вічного життя. Після такої події, Симон, Яків та інші рибалки, витягнули човни на берег й пішли за Ісусом. Кращого вибору не бачили!
Святий апостол Павло у писанні до коринтян заохочує, щоб радісно служити Богові та людям, не жаліючи своїх сил, бо від скупості – скупість жнемо, а від щедрості серця – щедрість! Коли є можливість, слід, давати людям не оглядаючись на віддачу, бо Господь здатний, навіть, здоров’ям віддати, а ще більше збагатити усякою ласкою! Апостол Павло порівнював матеріальне із духовним, навчаючи про щедрість дарування ближнім насіння чи хліба; а бачив Господа, який примножує дочасні чи духовні дари та вирощує плоди праведності, що тривають вічно! Дочасна щедрість – перемінюється Господом на безсмертну праведність, на вічну нагороду!
І ви, дорогі вірні нашої Церкви, села Жорниська, показуєте свою щедрість, яка виросла збудованим вами храмом! Час, коли уряд росії розв’язав війну проти України, коли наші люди несуть свої заощадження чи позбавляють себе необхідного, підтримуючи наше військо, ви дбали про святу будівлю! Дякую вам, що ви слухалися слів священика, отця Юрія Головка, жертвували свої кошти на будову святого Божого храму!
Можливо, хтось, як бідна вдова, давали на храм, що було потрібним для себе!? І Господь не сказав, що вдові не слід було давати останній гріш, лиш, проголосив: «… ця бідна вдова більше від усіх укинула: бо всі ці з свого достатку вкидали в дар [Богові], а вона зі свого нестатку вкинула все, що мала на прожиття» (Лк 21,3-4). Такі щирі відчайдухи трапляються до нашого часу! Ви збудували храм для Господа, в якому молитеся до нього, щоб виблагати необхідної допомоги від нього! Ось, цар Соломон так виразився: «І впало на серце мого батька Давида збудувати дім імені Господа Бога Ізраїля» (3Цар 8,15). Про будову храму говориться, як дім Богові, цей храм це – будівля для Бога. Господь відповів на слова молитви царя Соломона: «… Я почув голос твоєї молитви і твого благання, яким Ти помолився переді Мною. Я тобі зробив за всією твоєю молитвою, Я освятив цей дім, який ти збудував, щоб покласти там моє ім’я на віки, і там будуть мої очі і моє серце на всі дні» (3 Цар 9,3). А тепер Господь перебуває у храмі, в кивоті, під видом хліба. Тому в церкві Божій, слід, заховувати мовчанку, молитися, оспівувати Божу славу!
Дякую всім, хто причинився до постання храму Божого! Хай Господнє Провидіння винагородить усім, починаючи від священика Юрія Головка і, закінчуючи найменшими та найстаршими віком!
Господь знає серце кожної людини і винагородить по відношенню серця до Бога! Доглядайте за храмом, тримайте його в чистоті та порядку, бо це – дім Господа! Приходьте на молитву кожної неділі та свята, навіть, в будень, як маєте можливість, заходьте, щоб привітати Господа, який чекає на нас! Хай Пресвята Діва Марія, до якої заносимо наші моління, виблагає у Свого Сина – Ісуса Христа, закінчення війни та миру на нашій землі! Пресвята Богородице, бережи нас під своїм небесним омофором!
