22 лютого 2026 року, у неділю сиропусну, прощення у соборі святого Юра у Львові владика Володимир виголосив проповідь над євангельським уривком Мт. 6, 14–21. Ця неділя відкриває нам двері Великого Посту і традиційно пов’язана з темою прощення.
У своєму слові архиєрей звернув увагу на справжній зміст посту, який не зводиться лише до обмежень у їжі, а стосується передусім відносин з Богом і ближніми. Він наголосив на важливості прощення, молитви за тих, кого нам важко прийняти, а також на тому, що піст є можливістю для внутрішнього оновлення і руху вперед. Після Божественної Літургії владика Володимир разом з усіма вірними помолився чин взаємного прощення.
Піст як більше, ніж відмова від їжі
Ми стоїмо вже в дверях, переступаємо поріг до Великого Посту. Люди мають різне розуміння чи підхід до посту. Чимало людей постять не завжди з релігійних мотивів чи переконань.
Хтось обмежується в їжі, бо хоче гарніше виглядати, схуднути, можливо, з огляду на різні комплекси. Інші хочуть бути здоровішими, і це теж не є найгірше.
Піст означає щось більше, ніж відмова чи обмеження в їжі. Це не є виключно кулінарно-дієтичний ритуал, хоча пісні страви дійсно смачні та корисні. Скромніший спосіб життя має глибший сенс: зекономлені кошти можемо використати для добра ближніх, поділитися милостинею з тими, хто її потребує.
Піст покликаний впливати на духовне життя людини, бо йдеться передусім про відносини з Богом та оточенням. Недарма час посту називають «весною душі». Це особливий період, коли серце очищується, а душа отримує нагоду розквітнути.
Прощення як умова відкритого серця
Сьогоднішня неділя має елемент прощення. Людина має властивість скоріше захищати себе, ніж визнати свою провину чи простити. А прощення є важливим елементом посту, про нього нагадує сьогоднішнє євангельське слово. Коли ми простимо, тоді Бог простить нам.
Як так, Бог залежний від нас і нашого прощення? Бог може прийти до серця, яке Його чекає і запрошує. Якщо в серці є ненависть, то дорога для Бога туди закрита. Бо «де твій скарб, там і твоє серце буде» (Мт. 6, 21).
Сильна людина нікого не топить, а навпаки, витягує. Якщо ж топить, це означає, що сама тоне і тягне інших за собою. Принижувати інших – це радше прояв слабкості.
Якщо мені важко комусь пробачити, то варто за нього щонайменше молитися. Не відомо, чи це його змінить, але ця молитва однозначно змінить мене. Адже в молитві зустрічаю Бога. Він тоді спрямує моє життя в доброму напрямку.
Дорога через страждання до воскресіння
Не лише в календарі, але і в житті є «Хресна дорога», «Страсна п’ятниця». Але після цього настає великодній ранок. Кожна неділя нагадує і актуалізує цю пасхальну перемогу добра над злом.
Заохочую під час посту сягати до книги пророка Ісаї. Уже в першому розділі є мова про тварин, які інстинктивно усвідомлюють приналежність до свого господаря. А людина, створена на образ Божий і обдарована розумом, може віддалятися від свого Творця, затьмарювати в собі Його образ.
Адам був вигнаний з раю, бо створив бар’єр у відносинах з Богом і ховався від Нього. Великопісні богослужіння звертатимуть на це увагу. Бог пропонував різні способи діалогу, посилав різних людей протягом історії спасіння. Тоді послав Свого Сина, Ісуса Христа, Який пережив великі страждання і через смерть зійшов до аду, щоб подати руку Адамові і всім нам.
Піст не є мінусом, тобто збірником заборон. Навпаки, це плюс, який допомагає всесторонньо рухатися вперед. Це не закриття в мурах, а будування мостів. Піст – це не обмеження, а можливості. Це очищення і звільнення місця для добра, для джерела ресурсу.
Підготовка до особистої Пасхи
Розпочинаємо через Великий Піст дорогу до пасхального ранку. На ці великодні свята Ісус Христос не воскресне для нас по-іншому, ніж Він зробив це свого часу, «першого дня тижня» (Ів. 20, 1).
Це Воскресіння зі всіма його наслідками прагнемо наново особисто пережити, прагнемо зробити Великдень нашим святом. А для цього потрібно належно підготуватися.
