Кожного першого понеділка місяця в архикатедральному Соборі святого Юра відбувається молитва до Святого Герарда за лікарів, працівників медичної сфери, а також за пацієнтів — тих, хто перебуває у різних життєвих обставинах і терпить біль. Очолює молитву владика Володимир.
На початку молитовної зустрічі Владика звернувся до присутніх з роздумами про глибину віри, щирість у пошуку істини та джерело духовного ресурсу для тих, хто служить іншим.
Владика пригадав присутнім євангельські розповіді сьогоднішнього і вчорашнього дня.
«Учора ми чули історію про жінку-хананейку, яка прийшла до Ісуса просити про зцілення. Ісус спочатку проводить із нею розмову, ставить їй певні запитання. Робить це тому, що людина має бути утверджена у своїй вірі. Бо коли віра є глибоко закорінена, тоді вона приносить плоди», — наголосив архиєрей.
«А сьогодні ми святкуємо празник святого апостола Томи — на перший погляд, невіруючого апостола, який не боявся бути собою. Він не боявся сумніватися і хотів доторкнутися до Христових ран навіть тоді, коли вже всі повірили. Не боявся бути смішним», — зазначив владика.
Владика зауважив, що сучасна молодь також не боїться сумніватися чи навіть сказати, що не вірить.
«Але питання в іншому — а що далі? Чи та особа докладе зусиль, щоб пізнати правду, щоб стати віруючою? Тома так зробив. Він не провокував, але прийшов зі своєю щирістю, зі своєю недосконалістю. Ісус це розумів. Він бачив, що Тома запитує не для того, щоб показати щось іншим, а щоб самому знайти відповідь. Хоча потім кожен з апостолів мав місію — піти і розповісти про все іншим. Але спочатку вони самі загорілися оцим вогнем віри», — підкреслив владика Володимир.
«Для того, щоб когось лікувати, треба самому бути відносно здоровим — мати силу і потенціал для цього. А щоб комусь передати певне переконання, „інфікувати“ когось добрими речами, треба самому це мати. Треба цим горіти», — наголосив він.
За словами владики, різні професії — це різні дороги покликання, конкретна відповідь людини на Божий заклик до служіння:
«Це може бути дорога медика, працівника освіти чи будь-якої іншої галузі. І це часто виснажує. Але де брати ресурс? От наприклад, ми сьогодні прийшли сюди — до храму. Бо ми беремо ресурс із молитви, яка не є формальністю. Ми не маємо просто відбути молебень, бо це, направду, є особиста зустріч з Богом. Ми приходимо до Нього з усім, що маємо, що принесли у своїх серцях. Ми приймаємо Святе Причастя — а це найбільший ресурс».
