14 серпня у монастирі Святого Онуфрія Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні у Львові відбулася особлива подія — Архиєрейська Божественна Літургія з нагоди 50-ліття ієрейських свячень отця Віталія Дудкевича, ЧСВВ. Очолив урочистість Архиєпископ і Митрополит Львівський владика Ігор, а спільна молитва об’єднала духовенство, монахів та велику громаду вірних, які прийшли подякувати Богові за багаторічне служіння отця.
Отець Віталій Дудкевич — монах Чину святого Василія Великого, чия доля тісно пов’язана з драматичною історією Української Греко-Католицької Церкви. Його молоді роки припали на період радянських переслідувань, коли УГКЦ була змушена діяти в підпіллі. У 1988 році він склав вічні обіти у ЧСВВ на руки ієромонаха Єроніма Тимчука, підтвердивши своє рішення присвятити життя Богові та служінню ближнім.
У радянські часи отець Віталій виконував пастирську працю та брав участь у розповсюдженні духовної літератури. Він організовував перевезення книг з Литви — зокрема, катехизму «Божа наука» — щоб вони могли потрапити до підпільних спільнот та вірян. Його духовним наставником був отець Осип Годунок, який глибоко вплинув на формування його світогляду, передаючи не лише книги, а й власний досвід служіння інтелігенції та молоді.
14 жовтня 1989 року, в час виходу УГКЦ з підпілля, отець Віталій брав участь у подіях, що стали важливими віхами у відновленні публічного життя Церкви. Його свідчення збереглися на сайті згромадження василіян, де він ділиться спогадами про цей переломний період.
Сьогодні отець Віталій продовжує активне душпастирство у монастирі святого Онуфрія у Львові. Його проповіді та духовні конференції відзначаються глибиною, вірністю церковній традиції та увагою до внутрішнього духовного життя людини. Багато років він обіймав посаду синкела у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ, сприяючи формації та підтримці монаших спільнот.
У своїй проповіді владика Ігор зазначив:
— Святий апостол Павло звертався до коринтян глибокими словами миру «нашого Батька, і Господа Ісуса Христа». Він писав про страждання, які переживають посвячені Богові люди, як потіху в Господі. Навчав з переконанням, що страждання та терпіння приближують спасіння, коли їх приймати з любові до Господа. Апостол радів, що люди це розуміють і в покорі приймають різні випробування!
А Ісус, у свій час, розмовляв з архиєреями та старшими з народу, і навчав у синагозі, але ті, духовники, не бажали слухати Ісуса, лиш, мріяли позбутися його. Син Божий говорив притчами й наголошував, що Царство Боже дається тим, які живуть згідно закону, а не тим, що знають закон. Вчені розуміли, що він про них говорив притчі, тому намагалися схопити його, але боялися народу, бо люди уважали Ісуса за пророка. Ось, в таких умовах постійно проживав Ісус Христос: його безнастанно переслідували тогочасні духовні та старші в народі.
Молимося Службу Божу в намірі отця Віталія Дудкевича, який гідно відповідає своєму священицькому покликанню уже 50 років. Господь його вибрав, Бог покликав його ще за часів радянщини, коли наша Церква була заборонена, але такі особи, як отець Віталій та багато інших, разом з вірними являли нашу Церкву.
П’ятдесят років священства, священицької професії – це солідний період та великий досвід! Уважаю, що слова автора псалмів: «Його священиків зодягну спасінням, і його преподобні зрадіють радістю» (Пс 131,16), – здійснюються на вашій особі, дорогий отче Віталію! Не просте й не легке життя прийшлося вам верстати, як священникові, в часі заборони нашої Церкви, коли священству та вірним забороняли привселюдно визнавати віру в Бога, як синам та донькам греко-католицької Церкви!? Ви йшли за голосом покликання, голосом Бога, який кличе людину до свого служіння й зазиває тих, кого сам уважає. Священник молиться з народом, молиться за народ, знає запах своїх вірних, їхні бажання, досвід та переживання. «І кожний священик стоїть щоденно на службі, і багато разів приносить ті самі жертви…» (Євр 10,11). Добрий священник співстраждає зі своїм вірним людом, як це відбувається зараз, коли в Україні точиться війна і ми не бажаємо віддавати нашу територію войовничій російській федерації.
Дякую, дорогий отче Віталію, за ваше віддане служіння Богові, святій Церкві та відданість Чинові святого Василія Великого! Ви багато разів позитивно відкликався на наші прохання, щоб допомогти в єпархії зняти духовну напруженість у певних місцях і успішно цього довершував! Хай Бог благословляє Вас мудрістю розуму, стійкістю волі, незломністю характеру та добрим здоров’ям на багато років гідного життя!
