У першу неділю липня, під час святкування празника Матері Божої Неустанної Помочі, владика Володимир очолив Божественну Літургію у місті Неаполі для української громади на запрошення о. Тараса Зуба.
У своєму слові владика зосередив увагу на таких ключових думках:
– Молитва за інших змінює нас самих: Євангельська історія про сотника, який просив Ісуса оздоровити слугу, надихає нас усвідомити, що молитва за інших не завжди змінює їх, але обов’язково змінює нас – вона робить нас кращими, бо через неї ми зустрічаємо Бога.
– Місяць липень — місяць українських святих: Митрополит Андрей Шептицький називав липень місяцем українських святих, адже в ньому вшановуємо багато власне українських святих. У цьому контексті особливого значення набуває також свято Матері Божої Неустанної Помочі.
– Марія — мати кожного з нас: владика наголосив, що вже восьмий рік поспіль в УГКЦ вшановуємо Матір Божу Неустанної Помочі як матір нашої Церкви, нашого дому, нашої родини.
Бог у молитві — зустріч, що змінює
У своєму слові владика Володимир спочатку звернув увагу на євангельську розповідь про прохання сотника оздоровити його слугу. Водночас підкреслив: якщо ми за когось молимося, це не означає, що ця людина неодмінно стане кращою (може бути по-різному), але ми точно при цьому стаємо кращими, бо зустрічаємо Бога у нашій молитві.
Липень — місяць українських святих і духовної спадщини
Наступна теза стосувалася роздумів митрополита Андрея Шептицького, який називає місяць липень місяцем українських святих — маємо свято княгині Ольги та св. Володимира. Владика поставив риторичне питання: Як може бути наша християнська родина і наш український дім без мами?
Думки на неділю: Марія – Матір Церкви
«Цього року в першу неділю липня вже восьмий раз в усій УГКЦ звершуємо свято Матері Божої Неустанної Помочі, – зауважив владика Володимир. – Трудно уявити собі дім, родину без матері. Ісус Христос, дбаючи про християнську родину, про Церкву, дає нам Матір. Проголошення Марії нашою Матір’ю відбулося під час Його вмирання на хресті. Яка велика Божа турбота про людину! Трудно уявити, як можна в час особистих терпінь, несправедливого засуду, брутального вмирання ще думати про інших.
Подивімося на Ісуса! Він є чудовим прикладом того, що означає любити до кінця. Його останні дії: прошення злочинцю, який стає приятелем та спадкоємцем Царства Небесного; турбота про учня Івана, який також до кінця перейшов Хресну Дорогу. Саме до Івана прозвучали слова: «Сину, це мати твоя». Сьогодні ці слова линуть до нас, учнів та учениць XXI століття.
Піснеспіви Утрені — свідчення розради і довіри
На утрені свята піснею ірмосу молимося:
«Під хрестом почули ми слова розради, що Ти є Мати наша, а ми діти Твої. Тому, зібравшись нині, просимо всі щиро: візьми під неустанний Твій покров Церкву і народ наш, ми ж бо з вірою і любов’ю Тебе як Матір Неустанної Помочі величаємо.»
Ікона — джерело надії в терпінні
Ми скеровуємо наш погляд на ікону Матері Божої Неустанної Помочі, яка стала для нас дуже рідною. На ній зображені знаряддя смерті і терпіння, а також ангельська потіха та підтримка. Ми споглядаємо на цю ікону великодніми очима і вчимося виконувати «заповіт хреста» у нашому житті».
На завершення проповіді владика поставив усім риторичне запитання:
Чи може бути для християнина щось щасливіше, ніж смерть у Божій присутності? Це є перехід до щасливого та радісного вічного життя!
А саму проповідь завершив молитвою:
Пресвята Богородице, будь нашою Неустанною Допомогою, даруй нам материнські обійми!
