П’ята неділя Великого посту Євр 9,11-14; Мр 10,32-45 (о. д-р Турконяк Р.) Собор святого Юрія, Львів 06.04.2025.
Автор листа до євреїв пригадує про жертву Ісуса Христа на хресті, з якою не можуть зрівнятися жодні жертви, навіть старозавітна, що полягала на крові козлів та попелі телят. Жертва Господня очищує сумління, відпускає гріхи, щоб краще служити живому Богові. Дякуймо нашому Господові, що можемо брати участь у Службі Божій, на якій відбувається переміна хліба та вина у тіло та кров Христову, і ми маємо можливість причащатися цих святощів. Господь бажає бути нашим частим гостем!
Ісус простував з учнями в Єрусалим, а в дорозі їх зустрічали люди з різними запитаннями чи проханнями. Між іншим, Господь сказав, що багатим трудно увійти в Царство Небесне. Це лякало учнів, бо вони уважали, що достатки – благословення Боже і багаті чи авторитетні особи, ніби згори, будуть в небі. І це була хибна думка.
Господь прикликав до себе апостолів й сказав їм, що буде виданий архиєреям та книжникам, Його засудять і віддадуть поганам. Він терпітиме великі приниження, побиття, буде вбитим, але по трьох днях воскресне. Це не дуже тривожило та переймало серця апостолів, бо одразу підійшли учні Іван та Яків із запитанням, щоб вони зайняли місце у славі Бога: один праворуч, а другий ліворуч. А Ісус запитав, чи готові вони на терпіння, тобто, випити чашу терпіння, яка його чекає? Господь запевнив учнів, що вони терпітимуть так, як він терпить, але місць у небі він не роздає. Їх посядуть ті, кому приготовано. Нічого не знаємо про реакцію Івана та Якова, зате десять інших, які чули цю пропозицію нарікали на них. Дізнаємося, що й серед учнів Ісуса Христа не бракувало таких, що бажали бути вище інших.
Людські бажання проявляються в кожній людині. Господь навчав, щоб з таким поглядом боротися й не бажати того, щоб панувати над іншими. Він звернув увагу, що вельможі утискають інших, володарі прагнуть показати свою силу та владу, їм не властива простота, покора та розуміння. Євреї були свідомі того, що монархи Близького Сходу, грецькі володарі, римляни уважали себе за богів. Їхні погляди та накази часто були безглуздими і лише для того, щоб догодити своїм неупорядкованим пристрастям. Такі боги, в лапкáх, чинили все, що їм приходило в голову й не зважали нінащо, керувалися вседозволеністю. Очевидно, що помилялися. Пророк Даниїл описав коротку історію царя Навуходоносора, який поставив золоту подобу ідола і велів кланятися, як Богові. Усі падали на землю, а хто не поклонився, того кидали в розпалений вогонь.
Знайшлися троє: Седрах, Місах і Авденаґо, які поклонялися правдивому Богові, а перед божками не падали з поклоном. Їх оскаржили перед царем і привели до нього. Юнаки не послухалися царя й не поклонилися золотій подобі. Тоді розпалили вогонь у сім разів більше і кинули зв’язаних молодих хлопців у розпалену піч. «А Господній ангел зійшов разом до тих, що з Азарією до печі, і вигнав полум’я вогню з печі, і зробив середину печі наче дух роси, що шипить, і до них зовсім не доторкнувся огонь…» (Дан 3,49-50). Три юнаки вийшли з вогняної печі здоровими, навіть їхнє волосся не обгоріло від вогню. Цар Навуходоносор переконався, що ані він, ані золоті подоби не є богами. Скорився і видав наказ: «… Всякий народ, плем’я, язик, який лиш скаже хулу проти Бога Седраха, Місаха, Авденаґо, будуть на вигублення і їхні доми на пограбування, оскільки немає іншого Бога, який зможе так спасти» (Дан 3,96).
А Ісус промовив до апостолів: «… хто хоче бути великим, хай буде вам слугою» (Мр 10,43). І про себе Господь сказав, що Він прийшов служити людям і «… віддати свою душу, як викуп за багатьох» (Мр 10,45). Перші місця і висока влада не спасають, а служіння і любов до Бога та ближніх рятують!
Благаймо Господа, щоб завершив кровопролитну війну.
