29 березня у Львівській духовній семінарії Святого Духа відбулися великопосні реколекції для дружин священників Львівської Архиєпархії.
Архиєрейську Божественну Літургію під час реколекцій очолив Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор.
Реколекційні науки провів єрмн. Йосафат Хаймик, ЧСВВ
У проповіді Архиєрей зазначив:
— Автор послання до євреїв наголошує на головній темі життя – спасіння людини! Очевидно, він ставить за приклад тих, які боролися до кінця, були вірними Господові та витривали в різних терпіннях. Учень наголошує на любові до ближніх, що потребує випробування та вірності. Любити ближніх, прикрих характером – не проста річ, але з любові до Бога та як велить Боже Провидіння, слід довершувати багато добрих речей! Людям легко любити тих, від кого отримують подібне, а полюбити неприязну людину з докучливим характером, вимагає багато зусиль та високого рівня Божої чесноти.
Ісус любив народ й допомагав недужим, які потребували помочі. Всюди, де з’являвся Господь, народ приводив хворих, німих, глухих та недужих на різні хвороби. Для Сина Божого жодна неміч не складала труднощів: задавнена важка хвороба чи свіжі симптоми – Він усе легко зцілював. Син Божий, щоб звільнити від хвороби, не давав жодних ліків і не використовував медичних інструментів. Було достатньо Його голосу, повеління, наказу – і недуга, найважча хвороба не мала можливості протистояти Господньому розпорядженню. Якось Ісус з учнями знайшовся в околиці Десятимістя, де мав зустріч із глухонімою людиною. Люди привели до Господа чоловіка й просили мало: покласти на хворого руку. А Ісус вчинив над хворим іншу процедуру: поклав пальці у вуха глухого і плюнувши, пальцем зі слиною доторкнувся його язика. Звів свої очі вгору й промовив: Еффата, відкрийся. Хвороба вмить відступила і чоловік став правильно говорити, демонструючи добрий слух. Господь створив людину доброю. Такою, що вправно володіла своїм тілом та всіма смислами. «І взяв Господь Бог людину, яку сотворив, і поставив її в раю, щоб обробляла його і сторожила» (Бут 2,15). Людина, яку створив Бог, володіла силою, вмінням, здоров’ям, глибоким розумом: «І назвав Адам імена всім скотам і всім небесним птахам і всім пільним звірам…» (Бут 2,20). Створена людина була здоровою, не підлягала хворобам, але гріх ослабив її, вчинив здібною піддаватися різним хворобам. Людина, після гріха, не лише хворіла, але й була приречена на тілесну смерть (пор. Бут 3,19). У цій історії оздоровлення зустрічаємось не так з фізично хворою людиною, яку зцілив Син Божий, як з духовно глухою на слово Боже та німою, щоб прославляти Господа. Слід розуміти, що Господь дає кожній людині можливість пізнати Його, дарує їй розум, віру, щоб почула слово Боже та прославляла Небесного Батька. До усього, людина володіє вільною волею, має можливість і право вибирати між добром і злом. Реалізація вільної волі сталася уже в раю, коли людина злегковажила порадою Бога. Вона чула, щоб не їсти із забороненого дерева, а все-таки скуштувала плід і таким чином отруїла свій організм гріхом, що приніс хвороби і смерть!
Люди, які стали свідками оздоровлення глухонімого чоловіка розповідали про це, раділи здібностям, які посідав Ісус. Він забороняв їм про це говорити, а вони не могли замовчувати великих чудес, яких довершував Христос. Отже люди, які володіють мовою та слухом, повинні не тільки використовувати слух, щоб чути різні голоси, але, найперше, прислухатися до Божого слова та Його спасенного Провидіння. Уста служать людині не лише для розмови та споживання їжі, насамперед, вони потрібні для того, щоб прославляти свого Творця та Спасителя, перепрошувати Його за вчинені помилки та всюди й завжди голосити Його милосердя, славу та любов!
Слава Ісусу Христу!
