Слово про світлої пам’яті о. Грицайка Володимира. Парастас, село Зашків 30.09.2024.
Преосвященний владико Петре, доброчесні отці, дорога родино, достойні вірні зашківчани та присутні гості-молільники, дякую усім вам, що прибули помолитися та своєю присутністю засвідчити пошану священнику, отцю Грицайку Володимиру, який 37 років служив Богові та людям, як Христовий слуга, священник Господній!
Тут, у селі Зашків отець Володимир служив 35 років! Ми були в дорозі під час прощі Курії Львівської Архиєпархії з Поляниці на Косів, коли я отримав повідомлення, що упокоївся отець Грицайко. Мене це дуже вразило, придавило. На прощі в Меджуґорії, повертаючись з молитви Хресної дороги, я припав біля 10-ої стації і мене осяяла думка: несподівано, але благородно і праведно відійшов у вічність. Вдома спочив би в іншому місці, бо це була доля його життя! Він багато разів проповідував вірним, щоб бути готовими на відхід до Бога: «Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, [коли Син Людський прийде]» (Мт 25,13). І ось до нього прибув той день відходу 24 вересня 2024 року на 62 році життя та 37 році священицького служіння. Він – уродженець Львова. Народився 30 жовтня 1962 року в сім’ї батька Стефана та матері Теклі. Мав середню технічну освіту, а богословську здобув у Ленінградській Духовній семінарії. Священник від 3 червня 1988 року. І 19 серпня 1988 року був призначений парохом храму святого архистратига Михаїла у селі Зашків, тут і служив до останніх днів. Вірні любили його, називали своїм отцем. Вони без остороги підходили до нього, щоб отримати пораду чи просто спілкуватися.
Посвятив своє життя, щоб служити Богові через служіння вірному народові, а разом з тим, вмів пов’язати своє служіння з виконанням та організацією необхідних робіт при храмі та на церковному подвір’ї. Священник Володимир любив свою Церкву, уболівав за її розвиток. Як умів, так використовував свою священицьку харизму. Все робив для того, щоб слава Божа зростала серед вірного люду! Час виходу УГКЦ з підпілля послужив йому, щоб відразу стати священником цієї Церкви. Не вагався, бо як декан привів його у лоно УГКЦ, громади вірних сіл: Віземберг, Мервичі, Зарудці та інші, очевидно село Зашків. Такі дії не давалися просто, бо його мати отримувала листи з погрозами, що з отцем розправляться. Він боявся більше образити Бога, ніж піддатися страхові! Не так давно мені прийшлося мати певні зустрічі щодо намірів деяких священників приєднатися до нашої Церкви, але швидкі погрози в їхню сторону не дали змоги їм це вчинити. Раз-два у рік при різних нагодах ми зустрічалися з отцем Грицайком Володимиром. Пам’ятаю будову огорожі навколо храму… «Так, так владико, ми це обов’язково закінчимо!» – відповідав на мій запит. Щиро дбав про храм, дзвіницю, облаштування території, любив порядок і приводив усе до ладу. Пригадую, з яким ентузіазмом, світлої пам’яті отець Володимир, показував побудований просторий катихетичний клас, який служить дітям та молоді для духовного росту. Він любив прощі, молитву, відвідувати святині тощо. І так сталося, що під час моління, віддав духа Богові. Це була його доля, це була Божа воля! Був готовий, щоб перейти у вічність і Господь забрав його. Отець Володимир Грицайко не зник з життя. Тілом заснув, але духом очікує нашого приходу, чекає нашої зустрічі з ним у вічності. Знав що помре, хоч не знав коли. У свій час висловлювався, щоб після його смерті не влаштовувати тризни. Не знаємо чому була така воля цього доброго священника. Усі стоїмо в черзі, щоб у свій час перенестися до іншої Батьківщини, яку приготував нам Господь. Готуймося щоденно до зустрічі з Богом, щоб Господь у своєму милосерді помилував і нашу душу.
Мені запам’ятався, святої пам’яті, отець Володимир як добра, проста, скромна, щира людина. Він любив свою сім’ю та родину, був своїм в різних добрих товариствах. Маломовний, уважний на слова інших, не вмів обмовляти і не критикував, як священник – слухняний, милосердний, люблячий батько для своїх вірних! Хай милостивий Господь помилує його, простить духовні борги та прийме у свої ласкаві обійми!! Вічна пам’ять, а від нас – щира молитва за упокій його душі!!
