Сьогодні ми станемо свідками та учасниками дияконського рукоположення нашого співбрата Романа, який також має свій родинний контекст, історію життя та покликання. Він перегортає нову сторінку в історії не лише життя, а й служіння. Бажаємо Тобі, Романе, вдивлятися в постать апостола Івана, наслідуючи його життєвий шлях. Бо життя – це не лише прямування до цілі. Це також дорога. Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир у проповіді на свято переставлення святого Івана Богослова, 26 вересня 2024 року, звершуючи дияконське рукоположення Романа Воловецького в Архикатедральному соборі святого Юра.
«Сьогодні святкуємо переставлення святого апостола і євангелиста Івана Богослова. Праведна кончина святої людини є також коронуванням її життя. Маємо також нагоду поглянути на життєвий шлях згаданого Святого», – зазначив проповідник.
«Іван був сином Заведея і Саломії та братом святого апостола Якова. Обидва брати як і батько були рибаками. Іван був покликаний до апостольського грона. Він був присутній з Ісусом на важливих подіях, як Преображення, оздоровлення тещі Петра, поверненні до життя дочки Яїра, на молитві в Гетсиманії», – пригадав архиєрей історію життя апостола Івана.
Варто підкреслити, – каже владика Володимир, – спільнотовий вимір, або сьогоднішньою мовою соціальну відкритість постаті Івана: ріс з в родині з братом, покликаний до спільноти дванадцятьох, витривало перебуває з жінками під хрестом, біг до порожнього гробу з Петром… Іван був великим почитателем Пресвятої Богородиці, бо почув від самого Ісуса Христа: «Ось мати твоя».
Святий Амврозій каже: «Христос на хресті зробив заповіт, і той заповіт неначе підписав апостол Іван, гідний свідок такого діла».
Проповідник зауважив, що Івана ще називають апостолом любові, бо саме ця тема займає центральне місце у його посланнях. Він не лише писав про любов, але також свідчив про неї власним життям. Це дозволило йому служити Церкві в Ефезі, бути місіонарем. Апостола Івана називають богословом, бо в своєму Євангелії він акцентує на Слово Боже, Христа-Боголюдину. Але цього б було замало. Богословом є не той, хто має відповідні студії, знає багато про Бога чи говорить або пише про Нього.
«Набагато важливіше є знати Бога, перебувати в єдності з Богом. Пригадуємо собі факт, як на Тайній Вечері голова апостола Івана спочила на грудях Ісуса. А тропарем нинішнього празника молимося: Тебе приймає той, хто прийняв тебе, як ти припав йому на груди. Проси Його, Богослове, щоб розігнав хмари невірних, які настають на нас, і випроси нам мир і велику милість. Кажуть, що ми потребуємо багато років, щоб зрозуміти вартість однієї миті», – додав владика Володимир.
