Наші очі вже здалека бачать на підлиській горі хрест, який є своєрідним орієнтиром. Він також є підтримкою на дальшу життєву стежину. При кожній нагоді у Підлиссі, зокрема на цій горі, дотикаємо постать Маркіяна Шашкевича. Він є одним з тих, хто в наш час уприсутнює Бога, як це робив і за свого земного життя. Протягом свого короткого життя йому вдалося зробити багато добра. Це показує, що ми як люди 21 століття також можемо праведно жити, робити добрі справи. Для цього не треба бути при владі, щоб робити добро чи послужити. Хоча для цього крім добрих намірів необхідно мати потрібні ресурси.
Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії Владика Володимиру у 6-ту неділю після Зіслання Святого Духа під час проповіді з нагоди прощі на Білу Гору, що на Золочівщині. На Маркіяновій горі щороку вшановують пам’ять о. Маркіяна Шашкевича – будителя Галичини. Цього року виповнюється 213 років від дня його народження.
«Ми зібралися на Білій Горі у с. Підлисся. Хтось їхав сюди, дехто йшов сюди пішки. В дорозі могло бути знеохочення, зокрема через погодні умови. Водночас треба було завзяття, мотивацію, щоб осягнути ціль. Є люди, які організовують такі прощі чи заохочують прибути на них», – зауважив у проповіді архиєрей.
Далі владика Володимир пояснив євангельський уривок.
«Цікава подія сталася в Капернаумі, як розповідає Матей (Мт. 9, 1-8). Там був розслаблений, який не міг сам прийти до Ісуса, його принесли. Не знаємо, хто були ці люди (Марко каже, що їх було четверо): Рідні чи друзі паралітика, представники з оточення Ісуса, які співчували хворому, чи просто випадкові люди, яких він просив про допомогу. В будь-якому випадку показана важливість спільноти. Тут є присутня «командна гра». Побачивши їхню віру (множина), Ісус починає діяти», – сказав він.
Проповідник зауважив, що найчастіше ми саме через інших людей знаходимо дорогу до Бога або, інакше кажучи, інші люди допомагають нам відкрити серце для Бога.
«Розслаблений лежить перед Ісусом. Вчитель з Назарету є добрим лікарем та педагогом. Він відразу ставить діагноз і причину недуги: гріхи. Їх не видно, бо вони є всередині людини. Лише наслідок, параліч, кидається в очі. Можливо багато лікарів були безпорадні в даному випадку. Треба було нести його до лікаря з Назарету, до Ісуса Христа. Що ж він таке зробив, що його аж спаралізувало? Не відомо. Але після відпущення гріхів чоловік стає мобільним, може сам нести своє ліжко. Ісус, отже, промовив до хворого чоловіка: «Бадьорися, сину, твої гріхи відпущені», – зазначив архиєрей.
І наголосив: «Сину» – це звернення Ісуса демомонструє вияв великої опіки і любові. Можливо цей чоловік ніколи не бачив своїх батьків або був ними зранений… Цим зверненням Ісус дарує паралізованому чоловіку особисту любов і довіру. Після цього серце чоловіка є відкрите на прощення гріхі».
На його переконання, ми не повинні лише чекати на добрих, надійних друзів, дуже важливо ставати ними для інших людей. Чи всі нас розумітимуть? Напевно ні. Навіть коли чинимо добро.
«Це дуже парадоксально, що за вчинене добро ще доводиться терпіти. Книжники докоряли Ісусові, що простив гріхи і допоміг хворій людині, для них закон був важливіший від людини. Ісус вчить і показує власним прикладом, що таке влада? Ісус має владу, але Він використовує її виключно для допомоги і служіння людям. Повернімося до євангельської розповіді. Після зцілення розслаблений має йти додому, так велить йому Ісус. Він повернеться додому вже інший, здоровий, напевно свідчив іншим про Бога. Ми на Божественній Літургії, у святих таїнствах зустрічаємо Ісуса, який готовий нас перемінити, якщо ми Йому дозволимо. «Подію Капернауму» переживаємо в святому таїнстві покаяння», – сказав проповідник.
«Пам’ятаймо, що будь-яке зроблене добро залишається у світі. А ми в такому світі живемо. Тоді нам буде легше жити. Допоможімо Богові змінювати світ на краще, бути добрим інструментом у Його руках. Важливий є передусім приклад власного життя. Інші це зауважать, бо слово навчає, а приклад притягає», – додав владика Володимир.
Більше фото – тут
Повний запис проповіді – за посиланням
Сюжет – https://zolochiv.net/
