Сьогодні стаємо свідками дияконського рукоположення нашого співбрата Михайла. День рукоположення є великим святом, а потім приходять будні, коли нас ніхто не бачить, ми лишаємося на одинці з служінням. Нас супроводжують сумніви, можливо питання, чи це моя дорога. Сам факт чи посвідчення рукоположення не врятує, якщо не будемо щиро служити. Є немало спокус, щоб відійти, є багато пропозицій в житті. А чи мені цього треба? На всі наші виклики чи питання неможливо дати відповідь розумом. Бог кличе до цього служіння, ми цього самі не могли придумати, хоча дали свідомо згоду. Але Бог дає ласку. Про це сказав владика Володимир під час проповіді в Архикатедральному соборі святого Юра, з нагоди дияконського рукоположення Михайла Филянця, на свято святих Бориса та Гліба й великомучениці Христини 24 липня 2024 року.
Також у проповіді архиєрей пригадав історію братів Бориса та Гліба.
«Ми святкуємо сьогодні празник свв. Бориса і Гліба. Св. Володимир Великий завершив діло хрещення Київської Русі, розпочате своєю бабцею, княгинею Ольгою. Через хрещення він передав нашому народові цей великий скарб правдивої християнської віри. Але незалежно від хрещення, людина залишається свобідною, вибирає дорогу спасіння або загибелі. Це можна побачити вже в родині Володимира Великого, на прикладі його дітей», – зазначив проповідник.
«Його сини Борис і Гліб були побожні і лагідні юнаки, а Святополк змовлявся з чужинцями проти власної батьківщини і, використовуючи смерть батька, повбивав братів Бориса і Гліба, щоб захопити владу у Києві», – додав він.
«Що з цього можемо навчитися? Люди часто питають, звідки є зло? Чи може Бог створив зло? Ні, Бог створив для людини все найкраще, а також дав їй великий подарунок своєї любові – свобідну волю. І Бог ніколи цього подарунку своєї любові не забере назад. Хрещення змиває первородний гріх, але людина надалі стоїть у виборі між добром і злом, часом навіть нахил до зла переважає. Людина є спокушувана, повинна щоденно працювати над своїм освяченням. А смерть є укоронування цілого життя, бо неможливо в один день стати доброю чи поганою людиною. Не панування, а кінцево служіння провадить до коронування у небесній славі», – ствердив владика Володимир.
