Відзначаємо 140 років його народження до земного життя та 65 років народження до вічності. Коли після першої окупанції в 1939 році неможливе було служіння на Волині, блаж. Миколай поселився в цьому монастирі. Він тут жив, душпастирював, працював науково, тут був у 1945 році ув’язнений. Без віри у Воскресіння він не зміг би пройти власну хресну дорогу сибірських в’язниць, допитів, переслідувань. Він близьким побратимом всіх жертв сучасної війни: полонених, терплячих, переслідуваних. Стіни цього монастиря і храму дихають його присутністю. До нині тут відчувається дотик його стіп та рук, а особливо його люблячого серця.
Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир під час Божественної Літургії у храмі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці з нагоди оголошення року Бл. Миколая Чарнецького, у Томину неділю, 12 травня 2024 року.
Ів. 20, 19-31
«Пасхальний час є особливою прославою Того, хто з аду визволив людину і подарував нам Воскресіння (9 пісня канону утрені). Завершився час великодніх свят і світлого тижня», – зазначив владика Володимир.
«Можемо собі поставити питання, а що змінилося? Що змінилося після пасхального ранку, цього першого дня тижня? Сам Воскреслий Ісус змінився. Його тяжко впізнати. В цьому переконуємося з допомогою Марії Магдалини, учнів з Емаусу. До апостолів Він прийде через замкнені двері, вже не підлягає законам природи чи земним правилам. Воскресіння не є поверненням до старого, а є чимсь новим», – пояснив архиєрей.
Відтак проповідник поділився роздумами над історією і значенням недовір’я Томи:
Але Воскреслий має рани, знаки від цвяхів. Той, який переміг гріх і смерть, носить знаки насилля, Він не втрачає контакт з своїм гробом, перетворюючи цей гріб в джерело життя. Наступна неділя після Великодня є Томина. Сьогодні бачимо перед очима образ апостола Томи, який засумнівався. Ми привикли дивитися на Тому як на невіруючого, бо він в один момент засумнівався. Тоді можемо не побачити позитивних сторін. Сумнів – це ще не зневіра. Коли людина в чомусь сумнівається, то це не означає, що вона невіруюча. Сумнів може бути поштовхом до шукання правди чи лікуванням легковірності. Тома не вірить чуткам, бо йдеться про важливу справу, він дуже обережний, вимагає доказів: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця в місце, де були цвяхи, а руки моєї не вкладу в його бік – не повірю!» Вимоги неабиякі. Байдужа людина не може ставити такі детальні вимоги. Ця справа для Томи була дуже важливою і надто глибоко торкалася його життя, щоб без тіні опору повірити. Тому він дуже обережний. В недовір’ї Томи водночас було багато любові. А Ісус відповідає доказами на його вимоги, бо бачить щирість, а не лукавство. Я можу бути певний, що Ісус є близько моїх ран. Він має місце і в темних сторінках мого життя. Цей зранений і водночас воскреслий Ісус немов би говорить нам сьогодні: сліди болю, насилля, смерті не можуть нас віддалити від Божої любові. Вони не заважають Богові подарувати людям і світу нове життя.
На його переконання, Христос воскресає на нашій землі. Великдень є дотиком Бога до людського болю та страждання. Як важлива для нас ця благовість в час брутальної війни, яка принесла стільки жертв. Ми є постійно в дорозі до чогось нового, перегортаємо нові сторінки життя. життя. Щоб ми не робили, вже ніколи не буде так, як було вчора. Може буде подібне, але не це саме. Буде щось нове, інше. Воскресіння дає нам відвагу до змін, бо воскреслий Христос є тою самою особою, але водночас інший, якого не можна до кінця пізнати розумом. Тома може бути близьким «родичем» тих, хто шукає Бога розумом, через наукові дослідження. Але в даному випадку педагогіка Ісуса є сильніша ніж людський розум, бо Він входить через замкнені двері. Напевно нині також багато хто не вірить у Воскресіння. Хто не вірить у Воскресіння, цей не має майбутнього.
Друга неділя травня, – День матері, – наголосив владика Володимир. «Напевно нема такої людини, яка б не святкувала День матері, бо всі ми маємо маму. Блаженний Миколай відзначався великою набожністю до МБНП, останні слова перед відходом до вічності він скерував саме до неї. На перший погляд Марія не зробила жодного чуда, але є завжди поруч, служить в тиші. Не влада чи панування привели її до вічної слави, а покірне служіння. На весіллі в Кані Галилейській вона переадресовує проблему з браком вина до Сина: «Робіть те, що він вам скаже», – зазначив проповідник.
«Запрошуймо Ісуса в наше життя. Можливо нам є часом важко відкрити для Нього двері нашого серця, можливо є певні зранення, страхи, які перешкоджають це зробити. Ісус знайде спосіб прийти до нас. Лише дозвольмо Йому на це!» – закликав єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
Опісля Божественної Літургії усі мали можливість приступити до почитання мощей Бл. Миколая Чарнецького та відбулося намащення освяченою олією.
Насамкінець матерів привітали діти парафії та виступив струнний квартет “Менестрель”.
