8 травня 2024 року єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир очолив екуменічну панахиду біля пам’ятного хреста на місці колишнього концентраційного табору «Шталаг – 328».
Архиєрей подякував усім, хто прийшов до пам’ятного хреста заспівати гімн прослави Воскреслому Христу, водночас помолитися і пом’янути тих, хто загинув у час війни найперше за те, що народилися людьми, мали свої певні переконання.
«На цю землю приходять постаті людей, які служили. Ось коли тут були полонені різних релігій та національнестей просякнулася потреба священника для людей, що перебували в цьому таборі. Бо в кожної людини є духовні потреби: сповіді, молитви». – зазначив єпископ-помічник.
Владика Володимир розповів історію двох священників- редемптористів: о. Богдан Репетила та о. Івана Нагірного, які незважаючи на пандемію тифу та небезпеку для життя, на заклик праведного митрополита Андрея Шептицького стали душпастирями для полонених концентраційного табору Шталаг – 328».
«Отцю Богдану вдалося одужати, а. о. Іван відійшов до вічності маючи 27 років та два роки священничого служіння. Він прийшов, щоб людям жертовно послужити», – сказав він.
Також владика Володимир пригадав, що зараз в неволі сучасного російського полону перебувають також два редемптористи.
«Цікаво, що їх також звати Богдан та Іван. Дивні паралелі. Їхні попередники прийшли сюди, щоб послужити людям, а вони самі перебувають в полоні. Думаю, що наші отці теж перебуваючи там стараються в міру можливості молитися, дати свідчення, промовити Боже Слово до інших спів’язнів чи співполонених. Це також нам показує наскільки важливою є присутність священника. Духовний супровід потрібен всім, а не тільки тим, хто стоїть перед дверима вічності», – ствердив архиєрей.
«Маємо гарний досвід військового, медичного, а також вже навіть шкільного капеланства. На жаль чуємо багато тривожних думок про те, що є різні люди, погляди, національності чи конфесії. Комусь священник може заважати, бо є певним сторожем сумління. Уявімо собі, що в цьому концтаборі люди були різні, але вони просили священника, який прийшов їм послужити наражаючи своє життя на небезпеку», – додав проповідник.
«Нехай Господь Бог дарує усім жертвам Другої світової війни та новітнім Героям свої вічні обійми. Ми вживали термін «до війни» думали відразу про Другу світову війну. Сьогодні є сучасна війна, багато жертв та болю. Але в болях війни народжується багато любові. Сьогодні наша спільна молитва є виявом та знаком любові», – ствердив владика Володимир.
